Наша история

Про таке

Только на первый, поверхностный взгляд, стилизированное под матрицу советской идеологии, прошлое нашего города может показаться обыденно-серым на фоне отечественной истории.
/
Григорий Карпович Федорченко - один из единиц живых, рожденных в 1924 году, выбитых коллективизацией, уничтоженных голодом, выкошенных немецкой оккупацией и боями на переднем фланге фронта.
/
Куди сьогодні ходить і як відпочиває сучасна молодь? Йде річ про культурний відпочинок. У Костянтинівці невеликий обсяг місць, де можна відпочити і дізнатись щось нове. Пропоную відвідати музей - чудовий заклад для пізнання.
/
Продолжение. Начало в №№ 13 - 17. Глава 5. (Середина апреля – 19 июня 1945)
/
Безвинные жертвы фашизма и жертва безразличия местных властей
/
22 года прошло, как эти, тогда еще совсем молодые ребята, шагнули в радиационное пекло.
/
Щось пошкрябалось в шиби ніби легенько здригнулись віконця… хто там? Якісь вороги? Чи хтось із своїх? Може цезій а може стронцій — вони вже свої і в хлібі святому і в материнському молоці… Жити із ними поруч до скону…
/
Недавно на аппаратном совещании горисполкома мэр города Ю.Роженко выступил с инициативой о приведении в порядок места захоронения жертв немецкого фашизма в Сергеевской балке.
/
Костянтинівка живе в очікуванні Великодня. Тисячі громадян уже звично готуються до свят. А ще не так давно все було інакше. Студентам на Пасху влаштовувався суботник.
/
Продолжение. Начало в №№ 13 - 16.
/
Я зайшов і завмер. Біля райських воріт Править службу Ілліч! Спаморочився світ. Та ж борідка його, таж калмицька брова, Той же голос дрібний, ті ж гаркаві слова. Та ж крута голова, мов камінне яйце.
/
Продолжение. Начало в №№ 13 - 15.
/
Продолжение. Начало в № 13, 14. Глава III
/
Мы продолжаем публиковать воспоминания гражданина Германии Герхарда Серватиуса, который 45 месяцев, с 1945 по 1948 год, подростком принудительно работал в Константиновке на металлургическом заводе им.Фрунзе.
/