Куди сьогодні ходить і як відпочиває сучасна молодь? Йде річ про культурний відпочинок. У Костянтинівці невеликий обсяг місць, де можна відпочити і дізнатись щось нове. Пропоную відвідати музей - чудовий заклад для пізнання. Кожного місяця до музею прибувають цікаві виставки наших співвітчизників з різних міст України. Тематика різнобічна – від морських ракушок до репродукцій відомих митців, таких, як Айвазовський, Васнецов, Леонардо да Вінчі та ін.
Минулого тижня в костянтинівському музеї відбулася виставка, присвячена Голодомору 1932-1933 рр. Виставка складається із вступу, в якому зображено загальне ставлення більшовицького режиму до України. В першому блоці розкривається непомірність і абсурдність планів хлібозаготівель, що доводить мету керівництва щодо упокорення та знекровлення села. Розглядаються насильницькі методи колективізації, серед яких найважливішим було знищення всіх колгоспів, в яких налічується близько 1,5 млн осіб. Народний опір проти колективізації теж показаний на виставці. Передусім йдеться про репресивне законодавство, масові арешти, депортації, сфабриковані судові справи. Приведені багаточисельні приклади очевидців демографічних втрат від Голодомору.
Водночас з терором проти українського селянського населення режим здійснює заходи для нищення інтелектуальної еліти України. На лаві підсудних опинялися академіки, професори, студенти, священики, письменники.
28 листопада 2006 року В.Ющенко підписав закон, в якому визнається Голодомор 1932-1933 рр. в Україні геноцидом українського народу.
Виставка - за даними Голови Українського інституту національної пам’яті, академіка НАНУ І.Р. Юхновського.
Ми повинні пам’ятати свою історію, не зважаючи, якою вона була. Всі роблять помилки, а завдання історії – навчити не робити їх більше.
Масові поховання під Харковом. (Фото А.Вінербергера, 1933 р.)
Минулого тижня в костянтинівському музеї відбулася виставка, присвячена Голодомору 1932-1933 рр. Виставка складається із вступу, в якому зображено загальне ставлення більшовицького режиму до України. В першому блоці розкривається непомірність і абсурдність планів хлібозаготівель, що доводить мету керівництва щодо упокорення та знекровлення села. Розглядаються насильницькі методи колективізації, серед яких найважливішим було знищення всіх колгоспів, в яких налічується близько 1,5 млн осіб. Народний опір проти колективізації теж показаний на виставці. Передусім йдеться про репресивне законодавство, масові арешти, депортації, сфабриковані судові справи. Приведені багаточисельні приклади очевидців демографічних втрат від Голодомору.
Водночас з терором проти українського селянського населення режим здійснює заходи для нищення інтелектуальної еліти України. На лаві підсудних опинялися академіки, професори, студенти, священики, письменники.
28 листопада 2006 року В.Ющенко підписав закон, в якому визнається Голодомор 1932-1933 рр. в Україні геноцидом українського народу.
Виставка - за даними Голови Українського інституту національної пам’яті, академіка НАНУ І.Р. Юхновського.
Ми повинні пам’ятати свою історію, не зважаючи, якою вона була. Всі роблять помилки, а завдання історії – навчити не робити їх більше.
Людмила Болотіна, студія еко-журналистів.
