Наша история

Про таке

...Ще станцюєм, пане-брате, На розкритому ножі. Василь Стус.
/
На цьому місці (квартал на стиці вулиць Горького і Жовтневої), у далекому 1908 стояв будиночок, де народився Василь Гайворонський. Виходець із пролетарського середовища, він правдиво відобразив життя шахтарського і робітничого Донбасу у 20- 30‑х роках.
/
  11.01.1917 — в Константиновке родился [[Янцелевич А
/
Газета «Провінція» розпочинає новий краєзнавчий проект — «Костянтинівка Гайворонського». Українське, як і радянське краєзнавство в цілому, набуло широкого розмаю у 1920‑ті, а в часи сталінського всевладдя було практично згорнуто.
/
«...підтверджена фактами значущість українських дисидентів не викликає сумнівів. Жертовність цих хоробрих чоловіків і жінок свідчить про незламний дух української нації. Їхня боротьба за людські й національні права узгоджується з тенденцією світового загальнолюдського поступу в дусі свободи.
/
Душа – таинственный предмет. И если есть душа, то все же Она не с крылышками, нет! Она на колбочку похожа… Сжимаясь ночью от обид, Она весь день в огне проводит. В ней вечно что-нибудь кипит, И булькает, и происходит:
/
На этом снимке Нонна Баннистер, тогда еще Лисовская, с мамой Анной и братом Анатолием. Они сфотографировались в константиновском фотосалоне главы семейства Евгения Лисовского накануне одного из предвоенных рождественских праздников. Шапочки и пелерины связала рукодельница Анна Яковлевна.
/
Вітчизну мати - це не три кімнати убрати в рушники і стелажі. Це -  ненависть з любов’ю поєднати, це - ворога доконче упізнати, коли цвітуть троянди і ножі. Михайло Каменюк.
/
Дні пам’яті жертв голодомору 1932‑1933 років пройшли в нашому місті якось тихо та буденно. Спустили державні прапори, зробили композицію біля ДК та запалили свічки, у церквах відслужили молебні, музей, бібліотеки та школи виставили експозиції.
/
Моя мама — Александра Михайловна Николаенко, в девичестве Власенко, 1924 года рождения, как и Нонна Баннистер, о которой писала «Провинция», во время 2‑й мировой войны была угнана из Константиновки в Германию.
/
Роздуми учасника заходу по 20‑річчю перепоховань політв’язнів
/
«А проте: ми ще повернемось, бодай — ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні». Василь Стус.
/
Уважаемые константиновцы, знающие английский язык и интересующиеся историей!
/
Как оказалось, нашу редакцию не случайно осаждают всякого рода самодеятельные писатели и поэты.
/