18 лютого в Іванопільському сільському будинку культури пройшли ІІІ Районні Рястівські читання, присвячені Дню народження Юрія Ряста та 80-річчю Костянтинівського району під назвою «Стежками Юрія Ряста».
Протягом читань всі присутні в залі мали змогу разом з учасниками заходу помандрувати стежками, які пройшов наш земляк Ю.Ряст: дитинство та юність, армія, повернення на Донбас, педагогічна діяльність, переїзд на Київщину, журналістика та подорожі Україною. Були проведені конкурси та підведені підсумки: юні поети (вірші про рідний край), художники (малюнки до поезії Юрія Ряста), світлини рідного краю, есе юнкорів про відомих людей Костянтинівського району, які прославили рідний край, або стаття про Юрія Ряста, краща емблема Рястівських читань. Після читань “Провінцію” відвідала дружина Юрія Валентиновича — Світлана Каверіна-Сорокина та поділилася своїми враженнями.
“Вперше на Рястивські читання я приїхала в лютому 2016 року подивитися — в які руки попала творчість Юрія. Бо в мене вже був негативний досвід, коли один журналіст відредагував на російський манер його збірку. Мені важливо, щоб все було проникнуте українським духом, тонкощі якого міг своєрідно передати Ряст. У школі я зрозуміла, що Юрій попав у надійні руки вчителя Іванопільської СШ Людмили Петрівни Лаврової. Це віддана Україні, її мові людина, яка любить свою роботу, дітей та вміє до них достукатися.
Наступного разу було важко їхати, але зрозуміла, що моя душа цього потребує. Тому що діти це роблять з віддачею. Ще зрозуміла, що окрім мене з Києва навряд-чи хтось приїде. Зрозуміла, що Ряст тут потрібен, а не там. Особливо дітям.
І ось я знову на батьківщині мого чоловіка. Іванопільська школа мене вразила своїм новим обличчям — тепер це красивий сучасний заклад. Але треті читання проводилися у сільському клубі, на порозі якого мене зустріла голова райадміністрації Наталія Михайлівна Виниченко. Боже — очі горять, веде й показує мені неймовірне — перетворений клуб. Минулого разу я в ньому мерзла, зараз всі були роздягнені. Кажу: “Тобто, якщо сильно хочете — то можете?”, на що Наталія Михайлівна відповідає: “Звичайно!”.
У Читаннях брали участь всі школи району. Вони творче переосмислили кожен окремий період життя Юрія Валентиновича. Зі сцени на нас з портрету дивився Ряст, оформлений зверху соняшниками, знизу - його любимими квітами мальвами! Кожен виступ був професійно поставлений театральною виставою. Учні Новодмитрівського НВК інсценували баладу про ескімосів та запорізьких козаків, які “зірку водили”. Причому, подія відбувалася в Америці, де вчені вивчали цю Віфлеємську зірку. Розмовляли гарною англійською (ведучий перекладав). Вразило те, як, маючи фантазію, можна цікаво показати творчість поета.
Все було зовсім по іншому, ніж попередні Читання. Ось зовсім малі діти, з яких починалися виступи, зробили виставу про жабенят. Вони так щиро все робили — сумували, просто жили на сцені.
Раптом мені прийшло відчуття, що це неправда, що Юрія немає, він зараз тут — серед нас...
Головне, чому я радію за цих діток, вони, можливо, через Ряста почнуть розуміти справжню поезію та мистецтво.
Минулого разу читання були проведені у формі батлу на тему Матері та України — давали завдання, діти з рядків складали вірші Ряста, більше лунало його творчості. Зараз ставили сцени з життя, читали листи матері до Юрія (дівчинка це робила як справжня артистка — емоційно, зі сльозою), авторську поезію. Коли я стояла на сцені, бачила, які діти та дорослі щирі, як їм все це цікаво.
Як завжди, наприкінці Читань звітували про виконане — випустили чудову збірку з віршами поета та сценаріями Читань “Яворовий дощик”, та планували майбутні дії. Була створена громадська організація “Родина Ю.Ряста” та вирішили її розбудовувати та залучати нових членів.
Жалкую, що все не знімали на відео, щоб зробити фільм. Мені дівчинка з Кіндратівки, Вікторія Озерна, написали листа. Я не буду без її дозволу його приводити. Скажу тільки, що дуже зворушена. Вона мені подякувала, що я “розбавила сіре та буденне життя Юрія Валентиновича сонячним сяйвом!”. Авторка не змогла приїхати, але я їй передала книжку Ряста. Згадую, що коли ми одружилися, я Юрію сказала — твоя творчість повинна бути на першому місці. В принципі так і склалося, після нашого одруження він видав першу книжку. Я просто його підтримувала морально. Багато хто з друзів тільки обіцяли, але навпаки, з нього тягнули... Я мешкаю одна, але коли в Іванопілля та Костянинівку приїжджаю — відчуваю тут рідних. Окрім Н.Виниченко та В.Лаврової, вдячна душі та серцю всього, що робиться тут по Рясту заступнику голови районної ради Ларисі Миколаївні Степаненко, начальнику відділу освіти райдержадміністрації Наталії Анатоліївні Костомаровій. Я дуже ціную вашу щирість. І ви праві, що такими заходами, як Рястовські, Олексини читання робите ставку на молодь”.
Нам пообіцяли все ж таки зробити відеофільм з окремих уривків Читань. Коли ми проводжали Світлану Іванівну, вона сказала, що зв’язалася з метром українського літературознавства, відомим дисидентом Іваном Дзюбою. Він пообіцяв написати про поета, а також надіслати українські книжки до Іванопілля. Також хочемо нагадати, що Ю.Ряст скоро буде не лише іванопільским та районним, а костянтинівським— бо Іванопілля точно об’єднається з нашим містом в єдину територіальну громаду. Тож, працівники освіти та культури Костянтинівки, ми чекаємо вашого приєднання до “Родини Ю.Ряста”.
В.Березин
