З 6 жовтня постановою правління НБУ № 98 від 04.10.2021 затверджено «Зміни до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці». Як це стосуватиметься взаємовідносин клієнтів із банками, взаємодії банків з Нацбанком? Про це та інше дізнаємося докладніше.
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Такі нормативно-правові акти видаються у формі постанов Правління НБУ. (ст.56 Закону «Про Нацбанк»)
Що ж являє собою банківська таємниця?
Статтею 60-ю Закону «Про банки і банківську діяльність» визначено поняття банківської таємниці. Це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним. Також до банківської таємниці віднесено відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Нацбанку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; фінансово-економічний стан клієнтів і не тільки. Загально важлива норма міститься у статті 61-й Закону. Усі діючі банки та Нацбанк України зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці. Наприклад, шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю. Керівники та службовці банків та Нацбанку України при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Вони зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб інформацію, що становить банківську таємницю, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Водночас Порядок та обсяги розкриття Нацбанком та банками інформації, яка містить банківську таємницю, визначаються Цивільним кодексом України, Законом “Про банки і банківську діяльність” та цими Правилами.
На чому слід акцентувати увагу клієнтам?
Відтепер маємо відслідковувати нову інформацію, яку незабаром мають оприлюднювати банки. Адже Нацбанк та українські банки розробляють власні розпорядчі акти (внутрішні документи) стосовно правил зберігання відокремлених електронних даних, які містять банківську таємницю та які отримано за результатами роботи інформаційних систем. А далі цікавіше. Главу 3 оновлених «Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» Нацбанком викладено в такій редакції: «Порядок та межі розкриття інформації, що становить банківську таємницю».
Тепер для розкриття банківської таємниці необхідно надати запит у довільній формі в паперовому або електронному вигляді. Тоді банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається банками на письмовий запит бенефіціара (отримувача коштів). Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним тощо, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача. Важливо, щоби таке право обтяжувача на отримання відповідної інформації було передбачено правочином (наприклад, договором), на підставі якого виникає обтяження.
Суттєві нюанси. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи – клієнта банку, письмовий запит фізичної особи-бенефіціара або обтяжувача підписується у паперовому вигляді цією особою. Її власноручний підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально. Також ці документи (запит, дозвіл фізичної особи – клієнта банку, письмовий запит фізичної особи-бенефіціара або обтяжувала) може подаватися в електронному вигляді. НБУ визначає своїми нормативно-правовими актами питання застосування цифрового власноручного підпису, електронного підпису в банківській системі України.
Споживачі, будьмо уважні!
Якщо для розкриття банківської таємниці до банку звертається не клієнт, а його представник, тобто уповноважена особа під час надання запиту (дозволу), то обов’язково додається документ (належним чином засвідчена копія), що підтверджує повноваження цієї особи на підписання запиту (дозволу). І ще один практичний нюанс стосується споживачів банківських послуг. Запит або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.
Інша ситуація, коли банку доведеться таки розкрити таємницю. Банки зобов’язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. Тут важливо те, що саме за рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк її розкриває в обсязі, визначеному конкретним рішенням суду.
Ще один випадок з життя клієнтів. Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Нацбанку в обсягах, потрібних у разі надання кредитів, банківських гарантій.
Яким чином державні та приватні нотаріуси зможуть отримати від банків інформацію для своїх клієнтів для подальшого оформлення спадщини, коли йдеться про залишок на картковому банківському рахунку померлого спадкодавця?
До банку для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій з охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя) щодо наявності рахунків (вкладів) та залишку коштів на рахунках (вкладах) померлих власників цих рахунків або щодо залишку коштів, які належать померлим фізичним особам та зберігаються на будь-яких рахунках у банках, подається заява за довільною формою.
Довідка про наявність/відсутність інформації складається банком за довільною формою.
Боржникам не пощастило…
Як розкриватиметься банківська таємниця про наявність коштів на рахунку боржника, коли відбувається виконання рішення суду про стягнення певних грошових сум?
Тут, відверто кажучи, боржникам не пощастило. Банк зобов’язаний надати інформацію органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям в обсязі, порядку та у випадках, визначених у статті 62 Закону про банки в строк, установлений державним або приватним виконавцем відповідно до Закону «Про виконавче провадження». Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (ст.5 Закону «Про виконавче провадження»). Банки у разі відкриття рахунку на ім’я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов’язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Нацбанком за погодженням із Міністерством юстиції України.
До речі, заходами примусового виконання рішень (серед іншого) є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (ст.10 Закону). Також можливе звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. А ще запроваджується заборона боржнику розпоряджатися або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Запит приватного виконавця на отримання інформації, яка становить банківську таємницю, має бути наданий за його підписом, скріпленим печаткою, містити вихідний номер, дату складання, адресат (банк), прізвище, ім’я, по батькові приватного виконавця, його адресу та відповідати вимогам, передбаченим у підпунктах 3, 4 пункту 6 глави 3 цих Правил.
Банк відмовляє в розкритті інформації, що становить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом запит приватного виконавця не відповідає названим вимогам.
Як розкриватиме Нацбанк інформацію, що становить банківську таємницю, про фізичну або юридичну особу на письмовий запит? Як має бути оформлено цей запит?
Відповідно до п.22, п. 23 «Змін до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» Нацбанк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, про фізичну або юридичну особу на письмовий запит такої особи.
Запит до Нацбанку має містити інформацію, що дає змогу ідентифікувати запитувача, та може надаватися в паперовому або електронному вигляді на адреси, зазначені на сторінках офіційного Інтернет-представництва Нацбанку. Запит фізичної особи-запитувача підписується у такий спосіб: у паперовому вигляді цією особою; в електронному вигляді – кваліфікованим електронним підписом запитувача.
Запит фізичної особи в паперовому вигляді надається разом із копіями 1, 2 сторінки паспорта/двох боків паспорта у формі ID-картки.
Обов’язково запит фізичної особи-запитувача має містити таку інформацію: прізвище, ім’я, по батькові; реєстраційний номер облікової картки платника податків. Про фізичну особу, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відмітку в паспорті, зазначаються серія і номер паспорта/номер паспорта у формі ID-картки.
Ще одним цікавим нововведенням є доповнена таблиця 1 розділу І у додатку до цих Правил. Йдеться про нову колонку «Залишок коштів на рахунку». Тепер ця інформація буде розширена наступними рядками: «Залишок коштів на рахунку», «Залишок коштів на рахунку у валюті рахунку».
Леонід Гапєєв, юрист
