Як вижити в місті в умовах бойових дій

Опубликовано moderator - Feb 07

Нещодавна я відвідала тренінг «Української жіночої варти» про те, що робити, якщо в наше місто прийде війна. Отримала від вас десятки повідомлень з проханням поділитися інформацією. Тож написала конспект того, що зрозуміла і що в критичній ситуації може і має робити кожен із нас. Хочу уточнити, що я не експерт і не практик. Передаю все так, як зрозуміла сама. І лише те, що дійсно корисно для мене як жінки, котра живе в тепличних міських умовах. Описуватиму також фізіологічно неприємні речі.

Elizabeth Bielska

1. Слід обговорити в родині план дій у випадку небезпеки. Де ви зустрічаєтеся, у разі, коли зникає стільниковий зв’язок. Ми з чоловіком Антін Мухарський вже це зробили. Залишатиметеся в квартирі, чи шукатимете змогу вибратися з міста?

2. Якщо вирішили виїжджати на дачу чи до друзів в інше місто, робити це слід, щойно почули перші постріли. Тобто вже все має бути напоготові й складено план, враховуючи те, що всі траси вже може бути заблоковано. А на них діятимуть мародери.

3. В місті вижити легше, ніж у селі. Небезпек більше, але й значно більше можливостей (чому, не до кінця зрозуміла). Бої частіше точаться в передмістях. І селяни не пускатимуть до себе біженців. Втім, у селі простіший доступ до води.

4. Бомбосховища не матимуть для нас особливого сенсу з кількох причин:

1) Найчастіше вони зачинені й ніхто не знає, де ключ.

2) Натовп і тиснява небезпечні, вони можуть просто затоптати.

3) Якщо лунає сирена, це означає, що ми маємо лише 20 секунд, щоб сховатися. Ніхто не встигне добігти до бомбосховища. Головне – перейти в коридор, ванну чи приміщення, де міцні стіни й немає вікон. І перекрити газ завчасно. Також заздалегідь слід заклеювати вікна хрест-навхрест скотчем, закривати ковдрами чи іншими матеріалами (вибиті шибки спричиняють страшні поранення). Якщо встигаєте – вийти на сходовий майданчик. Коли живете у хмарочосі – краще добігти сходами якомога нижче (до середини поверхів).

5. Бомбові удари малоймовірні, так само як і обстріли житлових кварталів. Велика ймовірність ракетних ударів по аеропортах, військових частинах, складах боєприпасів та захоплення об’єктів інфраструктури. Тому слід триматися якнайдалі не тільки від летовищ і залізниці, а й від державних установ, шкіл та лікарень.

6. Попри те, що мерії пропонують користуватися станціями метрополітену, як укриттями, де можливо роздаватимуть їжу та інформуватимуть про події за відсутності зв’язку та електрики. АЛЕ! ЦЕ БУЛО ДЛЯ МЕНЕ ОДКРОВЕННЯМ. У випадку міських боїв, найбільшим буде бій за метро. Контроль за ним вкрай важливий. Тож я б туди й близько не підходила.

7. Якщо зникає водопостачання – це величезна халепа в багатоквартирних будинках. Слід знайти людину, котра зможе спустити воду з системи опалення, інакше – потоп. Вбиральнею користуватися заборонено! Інакше почнеться спалах дизентерії та інших страшних хвороб, пов’язаних із антисанітарією. Це страшно в умовах неможливості отримати вчасну медичну допомогу.

8. ЗАПОРУКА ВИЖИВАННЯ – ЄДНАННЯ. В першу чергу – між сусідами. Слід з’ясувати, хто готовий до організаційної підтримки. Хто має корисний фах. Необхідно знати, в якій квартирі мешкає лікар, сантехнік, електрик тощо. У кого є корисні інструменти, будівельні матеріали.

Неадекватних людей одразу виганяти зі «зграї». Вони гальмуватимуть нашу діяльність і вноситимуть розбрат.

Разом обрати місця трохи віддалені від будинку:

1) Де викопати яму, куди всі мають виносити у відрах те, що зазвичай змивається в унітаз. Доведеться допомагати у цьому літнім людям з горішніх поверхів, які не здатні спуститися самі без ліфта. Відра неодмінно слід споліскувати і якось дезінфікувати. Тому, вибачте за подробиці, я б спершу застеляла їх кульком. Хоча сміттєві пакети ставатимуть розкішшю.

2) Підручними засобами збудувати у дворі щось на кшталт сільського громадського туалету.

3) Так само потрібно облаштувати яму, куди виносити сміття й там прикопувати. Сподіватися на комунальні служби марно.

4) Може статися, що доведеться обирати місце й для тимчасових поховань.

5) Їжу готувати колективно в казанах на багато людей, для економії зусиль та ресурсів.

6) Влаштовувати цілодобові чергування: хто охороняє периметр дому й чинить опір мародерам, готує їжу, добуває воду, бавить і розважає дітей, прикопує сміття тощо.

7) Будь-куди ходити лише по 2-3 особи. Виявляється, коли ви вдвох, ймовірність, що хтось скоїть з вами щось лихе, знижується на 60 %, а якщо втрьох – на 90 %.

9. ЗАПАСИ. Варто мати запаси, принаймні на 3-7 днів. Вода – з розрахунку 4 л на людину на добу. Їжа: м’ясні консерви, сухофрукти, мівіна.

Сіль та цукор як консерванти. Ліки – ті, які приймаєте щодня + все проти отруєнь та розладу шлунка, антибіотик широкого спектра дії, протибольові, жарознижувальні, бинти-йод-хлоргексидин. Вазелін – для губ, шкіри та зігрівання кінцівок. Сміттєві пакети. Фільтри для води.

Освітлення: ліхтарики з батарейками, свічки, що довго горять. Мати по невеликому вогнегаснику в кожній кімнаті (у випадку пожежі частина приміщення може бути заблокована). Копії документів на трьох флешках (з собою, вдома, і залишити в родичів). Сухий спирт.

10. Тривожна валізка. Є конкретні списки в інтернеті, можу поділитися в коментарях. Але якщо серйозно готуватися, то це дуже дорого (кілька тисяч доларів), дуже важко (десятки кілограмів), і завжди можна у нас відібрати. Тож краще думати про напоясну сумку з частиною готівкових коштів (малими купюрами в кількох валютах), крихітною аптечкою, мультитулом, вологими серветками, основними документами, малесеньким газовим балончиком (кажуть, що є на один раз, розміром з помаду), брелоком індивідуальної сигналізації – він лякає зловмисника, ліхтариком, запальничкою, сірниками. Все решта, що, на вашу думку, допоможе вам вижити поза домом три дні, має бути в наплічнику (не в сумці чи валізі, щоб руки були вільні) з такою вагою, щоб можна було бігти. Кожному члену родини та дитині – свій наплічник.

Далі буде

Elizabeth Bielska, працює в компаниях ukrideabook.com.ua и Люта українізація з Антіном Мухарським, на своїй сторінці в ФБ