Цікаві висновки американських дослідників щодо питання власності в секторі водопостачання, які актуалізувалися в умовах пандемії COVID-19 у США.
Виявляється, що комунальна власність у секторі водопостачання — це більш про справедливість та цінності громадського здоров'я, що вода — це не товар, а право і, що в умовах коронавирусу стало очевидним, що якщо сусіда за несплату відключили від водопостачання, то погано всій спільноті.
В умовах карантину оператори — водоканали навіть почали відновлювати постачання тим домогосподарствам, які були відключені за борги... І ще важливий момент — американські дослідники відзначили, що ситуація із визнанням права на воду значно краща у Європі. І тут знову я згадую про Протокол про воду та здоров'я, де рівне право на воду визначене ще у 1999 році, і про найновіші зміни до Директиви ЄС про воду, призначену до споживання людиною, які закріплюють зобов’язання влади забезпечити рівний доступ до питної води.
А Україна все не визначиться (хоч і є стороною Протоколу з 2003 року(!) та Угоди про асоціацію АУ-ЄС з 2014 і формально українське законодавство визнає право на воду кожного українця!) чи вода — це товар, бізнес та тарифи; чи, все ж таки, вода — це основа життя та базове право, яке забезпечує життя кожного.
Схоже, в Америці демократи це питання вже з'ясували і втілюють в життя! А для республіканців це домашне завдання щодо цінностей незабаром буде вирішено.
Галина Олійникова.
За матеріалом «Water equity: Public ownership can safeguard communities» видання «Cornell Chronicle» (news.cornell.edu)
