Мої вітання газеті «Провінція» та рідній Костянтинівці! Надсилаю вам "квартальний звіт" про те, що я зробив у США. Хочу кожні три місяці робити такі звіти і ділитись моїми емоціями та досягненнями у цій далекій країні.
Отже, я навчився планувати час ще більш раціонально. Виявляється, якщо вдень робити якнайбільше, вночі можна отримати здоровий сон;
— зрозумів, що інформаційна комунікація зараз так само важлива, як і вербальна. Твої соцмережі - твоє портфоліо;
— навчився фокусуватися на тому, що дійсно потрібно. Відкинув те, що мені не треба. Система семи предметів цьому сприяє, але у неї теж є багато недоліків;
— розумів, що якщо бути одному у незнайомому ком’юніті, приходить ще більша відповідальність за себе і свої вчинки. Немає українських друзів або родини поряд, щоб “грузити” їх своїми проблемами. Замість того, щоб говорити про них, доводиться одразу розв’язувати. Не треба думати, що проблем у мене тут не було. Усе перебування тут - одна суцільна проблема;
— навчився бути пунктуальним та дотримуватися дедлайнів. Одна з вчителів не прийняла роботу та поставила найнижчий бал, бо я її здав за 4 хвилини після дедлайну. За те, що у клас увійшов за 30 секунд після дзвоника, поставили tardy, а запізнення тут - величезна проблема. Просто заведено поважати час інших. Таке враження, ніби людського фактора тут взагалі не існує;
— зробив висновок: американці на прикладі двох студентів - з України та Росії - змогли зрозуміти, наскільки ми різні. Своєю поведінкою, словами, презентаціями з усіх сил довів: Україна - Європа. Деякі тут висловлювалися, що “мы братские народы” і що “НА Украине у вас вообще ничего адекватного нет, только майданы одни”, але вже два тижні як звалили на свою московщину. Тепер стало зрозуміло: ти для американців - узагальнення усієї нації;
— почав забувати деякі слова і українською, і російською. Серйозно. Не жартую. До цього моменту вже два рази скористувався перекладачем, щоб перекласти слова з англійської;
— ще раз переконався: довіряти та радитися треба з собою, але думки інших теж враховувати. Свої ставити у пріоритет. Живеш для себе, а не для них;
— якщо намагатися догодити усім та перейматися думками інших про це, можна взагалі нічого не робити;
— зламав стереотипи про Америку;
— ще більше полюбив життя в Україні;
— знайшов друзів з усієї Європи та навіть Азії, тепер, коли кудись поїду, за готелі можна не платити;
— став ще більше відкритим для спілкування. З кожним днем все легше і легше спілкуватися з незнайомими людьми;
Самостійність — це за замовчуванням.
Але у мене є головний страх.
Учора пішов спати рано, бо дуже втомився. Уві сні до мене прийшли та почали казати, як я деградував і як взагалі мені за це не соромно. Були тортури українськими підручниками (з багатьох предметів)
Чомусь у кімнаті сидів Авраменко і воротив головою, коли дивився на мене.
От тепер і думайте, чим зайнята моя голова. Прокинувся, думав, що настав кінець світу. Подивився на годинник - було 4 ранку.
Жах...
Олексій Чалий, Каліфорнія, США.
