Этого человека знают и любят несколько поколений константиновцев. Но особенно старшие, для которых ни один праздник, ни одна свадьба не обходились без баяна.
Вечно молодому (чему способствовала регулярная подработка в святогорских пионерлагерях) Юрию Александровичу Болотову в эти дни исполнилось шестьдесят.
К многочисленным поздравлениям, которые звучали в школе искусств, где было чествование юбиляра, мы хотим добавить и поздравление группы австрийского телевидения: «Желаем крепкого здоровья, радости, успехов, творческих свершений и всех благ! А еще таких прекрасных концертов, один из которых Вы нам подарили!».
Об этом было также сказано в юмористических стихах Галины Кулинич, прозвучавших на вечере в школе искусств:
Раз приехали австрийцы прошлым летом в гости к нам,
Обратились журналисты: «Помогите, Юра, нам!»
Он играет на баяне бескорыстно целый день,
И какой он славный парень знают в Австрии теперь!
А для константиновских остарбайтеров, от Клуба которых также пришло поздравление, игра Болотова это не просто высокие образцы искусства, но и настоящее омолаживающее лекарство.
Коллега-музыкант и друг Юрия Александровича Владимир Бышко подарил имениннику стихотворение, наиболее полно характеризующее этого неординарного человека:
Десь так років 60, ну а може 200,
На одну людину більше стало в нашом місті.
«Народився музикант», — чутка пронеслася,
І назвали його Юрой - Болотов Юрасик!
А що виросте з хлопчини, то батьки не знали,
Разом з соскою баяна йому подарували.
І в ту музику хлопчина, як в ту скелю, вперся,
Соски вже давно нема, та баян не стерся.
Минули перші шістдесят, та спокою немає,
Пора вже відпочивать, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
І шкалика не пропускає, як вип’є, — заспіває.
І кажуть люди – нехай співа, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
Уже й онуки підросли, все ж зміна підростає.
І розвалився СРСР, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
А жінка вдома на городі під сонцем загорає,
Щоб чоловіка годувать, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
Жовто-блакитний прапорець над Києвом літає,
У Раді дурні, хай їм грець, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
Азаров мову українську вже котрий рік вивчає,
Уже пів Світу розсмішив, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
Вже й Тимошенко скоро рік в колонії скучає,
Відмолює Вона свій гріх, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
Та й чого ж йому не грать, його все місто знає,
Йому сьогодні шістдесят, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
Так сотня років пролетить, баян потрібен новий,
Була б здоровою жона, і Юрко будь здоровий,
І хай всі родичі твої всі здоровенькі будуть,
А якщо ти і нам нальєш, то й друзі не забудуть!
Та уже скоро соловей за містом заспіває,
Весна іде, вже тане сніг, А БОЛОТОВ ІГРАЄ!
Редакция «Провинции».
