Останнім часом дуже актуальною стала проблема булінгу в закладах освіти. І ось з’явилася можливість обговорити це детальніше. Адже 18 лютого набув чинності Наказ профільного Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти». Повний текст документу (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20) містить 10 сторінок, отож розглянемо основні його практичні норми.
Наказом МОН № 1646 затверджено «Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)». Запроваджено механізм реагування на випадки булінгу в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти. Який статус визначено для осіб, причетних до булінгу? Кривдник (булер) — це учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу. Потерпілим (жертвою булінгу) є учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг. А спостерігачами є свідки та безпосередні очевидці випадку булінгу. Усі вони (кривдник, жертва булінгу, спостерігачі (за наявності) є сторонами булінгу.
Дитина пропускає школу: є тривожні сигнали
Які є підстави для підозри в наявності випадку цькування учасника освітнього процесу в закладі освіти?
Проявами, які можуть бути підставами для підозри в наявності випадку булінгу (цькування) учасника освітнього процесу в закладі освіти, (серед іншого) є такі, що виражені у поведінці: відлюдкуватість, уникнення спілкування; замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала та неврівноважена поведінка; агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства; різка зміна звичної для дитини поведінки. Інші прояви — це уповільнене мислення, знижена здатність до навчання. Також це ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися; занижена самооцінка, наявність почуття провини; поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги; демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу; схильність до пропуску навчальних занять; відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття. Додатково варто звернути увагу на наступні підстави для підозри в наявності булінгу. Це депресивні стани; самоушкодження; суїцидальні прояви; явні фізичні ушкодження та ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо); намагання приховати травми та обставини їх отримання; скарги дитини на біль або погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці. Ще зверніть увагу на такі антиморальні вчинки, які стануть доказами булінгу: наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту; наявні пошкодження або зникнення майна та особистих речей.
Які посадові особи та державні органи повинні оперативно відреагувати на випадки булінгу?
Суб’єктами реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти є: служба освітнього омбудсмена; служби у справах дітей; центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; органи місцевого самоврядування (тобто місцеві ради); керівники та інші працівники закладів освіти; засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган; територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України. Усі ці суб’єкти реагування діють в межах повноважень, передбачених законодавством та цим Порядком. Суб’єкти реагування здійснюють заходи, спрямовані на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти згідно з Планом заходів, затвердженим МОН України.
Які ситуації та конкретні випадки протиправної поведінки кваліфікуватимуться як булінг у закладі освіти? Які є суттєві територіальні ознаки булінгу?
Відповідно до п.4 Порядку до булінгу в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні цього закладу та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
Ознаками цькування є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій. Це також умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток. А ще є певні фізичні особливості ознак боулінгу в закладі освіти. Це будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.
Яким чином педагоги та інші працівники закладу освіти повинні відреагувати на прояви булінгу?
На підставі п.7 Порядку педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють булінг (цькування), зобов’язані вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу; за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; звернутись (за потреби) до територіальних органів Національної поліції України; повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу. Тут, враховуючи практичний зміст п.2 Порядку повідомляти доведеться широке коло осіб. Адже сторони булінгу — це безпосередні учасники випадку: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності).
Керівник закладу має поінформувати держоргани
Яка є процедура інформування про випадки булінгу в закладі освіти?
Учасники освітнього процесу можуть повідомити про такий випадок, незалежно від того, стосується це їх конкретно, або якщо вони отримали достовірну інформацію про булінг стосовно інших осіб, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування (про них вже ми згадували раніше). Безпосередньо у закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу. Ці повідомлення можуть бути в усній або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації. (Тобто можна направити листа електронною поштою на офіційну електронну адресу закладу, зазначити дату і вставити у файл тексту фото- особистого підпису, адресу проживання, тоді це буде розглядатися як електронне звернення.)
Які законодавчо визначені дії керівника закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу?
Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу невідкладно (не пізніше однієї доби) має повідомляти територіальний орган (підрозділ) Нацполіції, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування). За потреби керівник закладу освіти викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для її надання потерпілому. Також він повинен повідомити наступні інстанції: службу у справах дітей (з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу, з’ясування причин, які призвели до такого випадку та вжиття заходів для усунення цих причин); центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу, визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг. І обов'язково керівник освітнього закладу скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Які є основні нюанси роботи такої комісії? Чи беруть участь батьки у її засіданні?
Комісія виконує свої обов’язки на постійній основі. Склад комісії затверджує наказом керівник закладу освіти: вона складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж п’яти її членів. Головою комісії є керівник закладу освіти. До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу, представники інших суб’єктів реагування на такі випадки в закладах освіти. При цьому є суттєвий нюанс: діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти має бути постійним системним процесом. А серед завдань діяльності щодо запобігання та протидії булінгу в закладі освіти є підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про булінг; формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, усвідомлення цькування як порушення прав людини; заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння запобіганню цьому явищу.
До заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу в закладі освіти (серед іншого), належать такі: організація належних заходів безпеки відповідно до законодавства (пост охорони, відеоспостереження за місцями загального користування тощо); організація безпечного користування мережею Інтернет під час освітнього процесу; контроль за використанням засобів електронних комунікацій малолітніми чи неповнолітніми здобувачами освіти під час освітнього процессу.
Леонид Гапеев, юрист.
