Погодьтеся, не легко жити в епоху суцільних змін і реформ. Змінюються поступово президенти і уряди країни, але залишаються правові норми, з якими маємо справу. І прикладом тому є запитання наших читачів стосовно надання послуги з постачання теплової енергії. Люди занепокоєні, що постачальник послуги нав’язує абонентське обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж. Чи можна взагалі відмовитися від цього ? Як отримати інформацію про калькуляцію наданих послуг? Чи повинен постачальник її надавати? Про це й поговоримо.
Черговим осіннім «сюрпризом» для споживачів, наслідки якого активізуються зараз під час опалювального періоду, є постанова КМУ від 21 серпня 2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/830-2019-%D0%BF). По суті нав’язування споживачеві будь-яких послуг суперечить Закону «Про захист прав споживачів». Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому ассортименту (ст.17 Закону). Але в житлово-комунальній сфері, на превеликий жаль, відбувається своєрідна «легалізація беззаконня»? Бо діє профільний Закон «Про житлово-комунальні послуги», який жорстко прописує норму-правило: надання цих послуг відбувається на підставі письмових договорів. А далі ще цікавіше. Постановою КМУ № 830 затверджено різні види типових договорів, і якщо зануритися глибше у їхній практичний зміст, то цілком стає очевидним, що споживачі, хоча й можуть дещо порадіти своїм правам, насправді ж більше є обтяженими обов’язками. А ще є різні норми типового договору, які теж привертають увагу. Зовсім відмовитися від абонентської плати і поточного ремонту внутрішньобудинкових мереж практично буде складно, оскільки ці норми теж прописані у типовому договорі обох видів: з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії та в аналогічному договорі (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання).
Не вигідні «правила гри»...
Отже, реально не вигідні для пересічного споживача «правила гри» закладені вже на загальнодержавному урядовому рівні самою постановою Кабміну. Наприклад, у п.34 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії» визначено таке.
Плата виконавцю за договором з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання) складається з плати за послугу; плати за абонентське обслуговування; плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку. Уся ця плата (за абонентське обслуговування, за поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку) вноситься споживачем виконавцю в порядку та розмірах, визначених на умовах договору. Тобто споживач вносить щомісяця протягом року плату за абонентське обслуговування та плату за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку.
У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Вартість послуги, що надається виконавцем за колективним договором та за договором з колективним споживачем, складається із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до законодавства.
Практично до укладання договору споживач має право надіслати письмове звернення до постачальника теплової енергії із проханням надати інформацію про заплановані суми оплати по кожному виду із договорів, із докладною розшифровкою економічних розрахунків.
Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії у 1-му розділі «Предмет договору» містить інформацію, за що ми маємо платити. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
А інший Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання), окрім згаданої інформації, ще містить таке. У разі наявності у будинку індивідуального теплового пункту, що належить власнику (співвласникам) будинку, а виконавця послуги з постачання гарячої води не визначено, до обсягу спожитої послуги входить обсяг теплової енергії, що надійшов до індивідуального теплового пункту, витраченої на приготування гарячої води. До речі, в обох цих типових договорах у п.27 прописано, що Виконавець здійснює обслуговування вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, зокрема його огляд, опломбування, ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) та періодичну повірку засобу вимірювальної техніки, що є складовою вузла розподільного обліку, за рахунок плати за абонентське обслуговування. А ціною (вартістю) послуги (п.35) є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
На підставі п.13 Правил колективний договір може бути укладений з виконавцем за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлами обліку (вузлом обліку), які забезпечують загальний облік споживання послуги у будинку. Положення цього пункту можуть застосовуватися для врегулювання відносин під час укладання, зміни та припинення договорів про надання послуги споживачам у двоквартирних будинках та в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об’єктами нерухомого майна. (Потрібне рішення власників (співвласників) таких будинків (будівель). Відповідно до п.25 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно до площі (об’єму) приміщення споживача (згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315).
Маємо юридичні суперечності
Не відповідають правові норми урядової постанови (підзаконного нормативного акту) безпосередньо статті 18-й Закону «Про захист прав споживачів», якою передбачене визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення (ст.21 Закону). З цього приводу варто письмово звертатися до Держпродспоживслужби України, бо цей держорган здійснює захист прав споживачів.
Право споживача на інформацію
Відповідаючи на інше запитання наших читачів стосовно отримання інформації про собівартість послуги, можна озвучити більш оптимістичні висновки. Так, запитати у теплопостачальника відповідну інформацію про те, з чого складається вартість послуги (не просто калькуляцію), цілком реально та можливо. Таке невід’ємне право споживача гарантоване ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів». Кожен споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця). Відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. А ще у ст.15 Закону (серед іншого) визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Така інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення послуги. Інформація про продукцію (серед іншого) повинна містити: дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції. Ця норма буде корисною перед укладанням договору із постачальником теплової енергії. Одразу можемо заспокоїти читачів: діючим законодавством не передбачено право постачальника припинити надання послуги через відмову споживача укласти договір. Тому не варто хвилюватися з цього приводу.
Відповідно до п.43 Правил споживач має право: своєчасно одержувати послугу належної якості відповідно до законодавства та договору; без додаткової оплати одержувати від виконавця інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, порядок оплати, норми споживання та порядок надання послуги, а також про її споживчі властивості; без додаткової оплати отримувати від виконавця чи іншої уповноваженої на розподіл послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами багатоквартирного будинку. А ще споживач має право без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі; складати та підписувати акти-претензії у зв’язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт.
Леонид Гапеев, юрист
