«Центр Громадських Свобод» базується у Києві та займається зараз захистом прав людей, що постраждали чи страждають (наприклад, у полоні) від дій терористів. Але до Костянтинівки представники Центру приїхали не для цього. Марія Томак розповіла, що вони приїхали знімати фільм.
Для читачів «Провінції» ми попросили її розповісти про що і про кого буде це кіно. І ось що почули:
«Коли ми відслідковували та робили хроніку подій на Донбасі, то звернули увагу на чітку синхронізацію проросійських мітингів, одночасні прояви брутального насильства та вбивств, появи так званих «народних губернаторів та мерів», вимог до керівництв міст до проведення референдуму та ін. Я запропонувала та була підтримана колегами з нашого Центру зробити стрічку про те, що все це є чітка технологія. Мені дуже вчасно потрапила до рук книга російського «Меморіалу» про те, як все народжувалося й трапилося у Чечні. Я порівняла і зрозуміла, що це ті ж самі руки, та ж технологія. Навіть персонажі — Гіркін-Стрєлков ті ж самі, таке ж викрадення людей, застосування тортур. Забагато збігів. Але цього багато хто не розуміє і продовжує називати цих людей «ополченцями». Ми вирішили зробити цю стрічку тому, що тут є правоохоронний акцент, та тому, що насильство стало одним з ключових елементів того, що ця технологія вдалася, незважаючи на супротив.
Зараз ми на Донбасі, та у людей, що виїхали звідси в інші області, збираємо свідчення, як безпосередніх учасників. Якщо є люди, які знають факти та розуміють глибокий контекст, як це все готувалося, — ми залишили координати в «Провінції».
Зараз, наприклад, ми їдемо до Сватова, де базуються так звані «лутугінські партизани», хлопці, які вирішили боротися за український Донбас на захоплених територіях. Люди ці звичайні, але вони сказали, що їм просто стало огидно бачити цих лугандонів.
Ми бачимо, як відрізняються погляди людей, всюди є свої особливості. Ось Добропілля, Артемівськ — де завжди базувалися військові частини, там військовим не говорять: «Чому ви прийшли на нашу землю?». Бо це б було смішно.
Гроші на фільм ще тільки шукаємо, поки використовуємо свої. Але є сподівання, що нас підтримають, бо хроніка виникнення цієї війни, причому усна історія, потрібна зараз.
Показувати стрічку ми, перш за все, хочемо на звільнених територіях, які, як на мене, повинні бути форпостом проукраїнськості. Це для нас зараз, умовно кажучи, така «берлінська стіна», яка повинна бути не фізично, а в умах, зруйнована. І, звичайно, якщо люди, які підтримали ДНР, побачать ці технології, то зрозуміють, що вони були, по суті, ошукані, ними цинічно скористалися. В цій гібридній війні, яка йде разом з інформаційною, треба людям чесно і відверто пояснювати як це було.
Мені здається, що це повинно спрацювати. Ми здублюємо фільм англійською, німецькою та іншими мовами. Бо деякі наші брати-європейці ще досі вважають, що ніякої допомоги Росії немає».
Соб. инф.
