4 грудня у Краматорську був оголошений день жалоби. Цього дня на центральній площі міста відбулося прощання з загиблим героєм із Краматорська, військовослужбовцем 93-ї ОМБр «Холодний Яр» Валерієм Геровкіним. Він загинув 1 грудня під час виконання службових обов’язків поблизу Новотроїцького від рук ворожого снайпера. Йому було всього 22 роки. Валерій народився 21 липня 1999 року у Краматорську. До ЗСУ вступив у вересні минулого року, в холодноярській бригаді піхотинець служив близько року. Без сина залишилися мати Ганна та батько Євген. Поховали українського захисника на кладовищі по вулиці Аероклубній. В останній путь воїна провели рідні, бойові товариші, знайомі та мешканці міста. Голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко на церемонії прощання з загиблим героєм сказав: «Не маю сумнівів, що кожен окупант буде покараний за кожен вчинений злочин. І мусимо бути сильними, щоб відплатити за кожне втрачене життя і повернути загарбані ворогом території. Вічна пам’ять Валерію та всім, хто поклав життя за Україну! Героям слава!».
4 грудня У Львові попрощалися із старшим сержантом 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Олександром Бондарем, який загинув під час боїв за Донецький аеропорт ще 2015 року. Він народився 2 вересня 1968 року у Львові. До ЗСУ був призваний в середині серпня 2014 року. Ст. сержант 7-ої роти 3-го батальйону 80-ої ОАЕМБР. В серпні-листопаді проходив навчання на Яворівському полігоні, а 8 листопада 2014 року, в складі підрозділу, відбув до зони бойових дій у місто Костянтинівка. З 5 січня 2015 року — захищав Донецький аеропорт. Востаннє виходив на зв’язок 20.01.2015. За свідченнями побратимів, того дня Олександр пішов розвідати, чи є можливість вибратися з терміналу, після чого — зник. 12.05.2015 фрагменти тіла загиблого були забрані з Калінінського моргу міста Донецька. Разом з фрагментами тіла, серед іншого, був ремінь-портупея, на звороті якого був напис «Бондарь». До тіла у донецькому морзі була прикріплена записка «неизвестный мужчина (фрагмент), аэропорт». Вважався зниклим безвісти. Був похований у Дніпрі як невідомий на Краснопільському кладовищі. Родина військовослужбовця довго не визнавала його загиблим, сподіваючись, що він перебуває в полоні. Ідентифікували Олександра Бондаря за тестом ДНК через п’ять років. Указом Президента України від 12 квітня 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно). Церемонія прощання розпочалася на території військової частини 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Поховали Героя Олександра Бондара на Алеї Героїв Личаківського кладовища.
6 грудня міський голова О.Азаров та секретар міськради Д.Коржиков привітали з Днем ЗСУ військовослужбовців 90-го ОАЕМДБ, подякувавши за незламну силу волі, стійкість та відданість українському народу, за сумлінне виконання своїх обов’язків, відвагу, героїзм та самопожертву. Наприкінці урочистого заходу всі присутні вшанували пам'ять героїв, які віддали своє життя за Україну, хвилиною мовчання та поклали квіти до обеліску. Їх подвиг житиме вічно і слугуватиме взірцем чесного й самовідданого служіння Вітчизні.
6 грудня з нагоди Дня ЗСУ, в міському Палаці культури та дозвілля відбувся святковий концерт для військовослужбовців, на якому з вітальним словом виступив міський голова О.Азаров. Від імені костянтинівців він щиро привітав присутніх хлопців та дівчат з Днем Збройних сил України: «Дякуємо Вам за вашу відданість. Нехай щира любов до України, славетні бойові подвиги наших батьків та дідів, народна повага надихають вас на нові звершення у благородній справі служіння рідному народові. Щастя, добра та злагоди вам і вашим родинам!». Приємно було бачити щирі посмішки на обличчях військовослужбовців, коли лунали душевні та запальні пісні, гуморески, циркові номери, поздоровлення, що додавало особливого святкового настрою.
За матеріалами сайтів Донецької, Львівської ОДА, Костянтинівської міськради.
