28 серпня православні християни та греко-католики відзначили одне з 12-ти Великих Християнських свят - Успіння Пресвятої Богородиці. Костянтинівська парафія УГКЦ св.Миколая на чолі з отцем Віталієм Кестером взяла у цьому активну участь.
Спочатку святкова служба божа відбулась у місцевому храмі, а потім делегація від Костянтинівської парафії вирушила на Велику службу Божу у селище Званівка Бахмутського району, де щорічно на це Велике свято збираються віряни Харківщини, Луганщини і Донеччини. Особисто я їхав туди вже втретє, хоча історію Званівського храму пам’ятаю з самої закладки і бував у ньому неодноразово до цього, але ж до цього звикнути не можна, бо кожен раз – особливий.
Цого разу не зміг приїхати Владика, але ж представництво священнослужителів було досить чисельним. Треба визнати, що становлення українських церков (УПЦ Київського патріархату, Українськоі автокефальної, греко-католицькоі, Українськоі помісної) траплялося дуже дуже важко, та і існування лишає бажати кращого, бо крадії і злочинці, які стали «поважними бізнесменами», жертвують чималі гроші і будують нові церкви виключно московському патріархату. І для людей, якщо вони чують, що ти націоналіст, та ще й греко-католик, ти – чудовисько і монстр. Про це можна дуже багато говорити і писати, але ж я до цього вже звик. І треба визнати, що першою УКРАЇНСЬКОЮ церквою у Костянтинівці була саме греко-католицька. Її справжнє становлення почалося у далекому 2004-му році, коли отець Роман Вовк при активній підтримці та допомозі місцевих проукраїнських активістів Ігоря Резенка, Юрка Бондаренка, Миколи та Катерини Сєрових, Валерія Бондаренка та Миколи Ісакова (двоє останніх, на жаль, вже покійні) взялися створити парафію української греко-католицької православної церкви. Не можна не згадати добрим словом і справжнього українського бізнесмена Олександра Сосницького, який єдиний з міста(!) самотужки облаштував місце, з якого починалась греко-католицька парафія. Було все: і „ввічливі“ відмови влади, і збирання підписів віруючих у бандюганських храмах за те, щоб влада не дозволяла створення та існування парафії, бо громада (цікаво, - яка?) категорично проти, і побиття вікон по Шахтарській 8 (це у двох кроках від РОВД (він тоді ще функціонував), і часті «візити вічливості» СБУ і міських чинуш, які шукають неіснуючі порушення... Але ж на щастя всі негаразди вже у минулому. Збудовано і освячено храм, який носить ім`я св. Миколая, парафія існує і розвивається на чолі з високоінтелектуальним і освіченим отцем Віталієм Кестером, а те, що ми разом пережили, ми згадуємо, як кошмарний сон. І ось ми у Званівці. Шикарний храм, прикраса Донеччини, вірян приїхало дуже багато. Чудовий мальовничий краєвид.
Одразу почалась Святкова служба Божа, у якій прийняли участь всі дев’ять священнослужителів, а також всі міряни, місцеві та прибулі. Все було по-справжньому святково, файно і урочисто. Віряни були усі у вишиванках, навіть маленькі хлопчики та дівчата. Урочисту літургію завершив обряд причастя, у якому взяли участь всі священнослужителі, у тому числі і наш шановний отець Віталій. Завершилось це все святковою трапезою, яка на свіжому повітрі була занадто смачною. Потім були спілкування наживо зі святими отцями, між мирянами і обов`язково – фото на добру, вічну пам`ять. Потім святі отці поспілкувались між собою і всі поїхали та пішли по домівках.
Ми теж поїхали до дому-до хати, хоча сказати чесно все було настільки файно, що не дуже то і хотілося покидати це чарівне місце. І власна душа стала чистіше і світліше. І хай вона залишиться такою назавжди!
СЛАВА ІСУСУ! СЛАВА НАВІКИ!
Резенко Ігор, «Ковбой»
