Хтось "по простотє душевной" гадає,що сепаратизм-поняття сучасне та молоде. Але ж це зовсім не так, бо він існував з тих часів, коли з'явилося людство. Ми не будемо поглиблюватись у світову історію, а згадаємо дещо на місцевому рівні.
Після історичного засідання Верховної Ради 24-го серпня 1991-го року, де було проголошено Акт про незалежність (проголосували за це навіть її вчорашні закляті вороги), у Донбасі одразу почались не зовсім гарні розмови про те, що "на х... нам Украина, мы и сами с усами, лаптем щи хлебаем"! Ініціяторами цього була так звана група проросійських компартійних діячів, нащадків "лєнінца" Артема (Сєргєєва), (котрий до Донбасі має таке ж відношення, як я до Зімбабве), який ще у 1920-му році люто ненавидячи Україну хотів зробити Донецько-криворізьку республіку (на кшалт"ЛДНР") зі столицею у Харкові.
Ленін та Троцький від таких ідей були точно не у захваті, тому і загинув Артем у залізничної катастрофі при дуже підозрілих обставинах. Звали це тріо Бурих-Чародєєв-Шеховцов, професійні партноменклатурщики. І котингент вони шукали там, де українців відверто не полюбляли. Ми, тобто міські активісти, цього допустити не могли і на сходах БК"Октябрь" влаштували несанкціонований стихійний антисепаратистський мітинг. На ньому вимтупив гість з Бахмута, родом з Костянтинівки Василь Суярко, який розповів присутнім, хто був насправдіАртем (Сєргєєв) і що він хотів. Мітинг пройшов у нормальному руслі, все, що ми хотіли-зробили. А потім мені приходить повістка до суду, а так як тоді ще у Карному кодексі не було статті за організацію несанкціонованих мітингів, мене засуджували за статтею 206-дрібне хуліганство! Супер! І тільки за 2 (!) дні до референдуму 1-го грудня прокурор міста по наказу міського голови Фурсова припинив цей цирк.
Отака смішна наша історія…
Ігор Резенко (Ковбой), учасник українського руху за Незалежність з кінця 80-х років.
