Ми зустрілися з другом “Провінції”, відомим фермером з “Козацького подвір'я” Сергієм Свириденком в його крамниці “Куркуль” у центрі Дружківки (сумно, що його “витурили” з нашого міста). Тут, як завжди, черга, але люди в масках заходять тільки по двоє, беруть рукавички, використовують дезрозчин. “Сам” В.Гнатенко тут був на початку карантину. Хвалив, що тільки тут вже всі в масках. Постійно “крутиться” відео про ферму на плазмі. Гарно “йде” сироватка, бо коштує 15 гривен, дешевий йогурт. Допомогли куркулю розвантажитися, сіли в його вантажний бус та, по дорозі у Костянтинівку розмовляємо.
— Що змінилося для тебе, твого бізнесу з початку карантину?
— Справа в тому, що головна реалізація наших продуктів була по виставках та ярмарках. Зовсім трохи через фейсбук. Крамниця в Дружківці, чесно кажучи, ледве себе самоокупає. Але, буквально за тиждень до карантину, так збіглося, ми зробили свою онлайн-платформу в Інтернеті. Знаєте, нам якось Бог допомагає, зажди направляє туди, куди потрібно. Настав карантин, фестивалі та ярмарки рухнули, але виручку ми не втратили! Я мав негативні прогнози, але з 3-го дня роботи сайту ми вийшли на ті прибутки, що були до карантину.
— Але досвід онлайн-продаж у вас через фейсбук був.
— То було зовсім обмаль тому що нікому було займатися. Через теперішній сайт все продається набагато краще. Цим займається спеціаліст, який робить рекламу в соцмережах. У травні ми вже підключаємо рекламу через ГУГЛ по SEO (пошукова оптимізація сайту — процес коригування HTML-коду, текстового наповнення, структури сайту та ін. - ред.). Воно одне за одним чіпляється.
— А коштує це багато?
— Тут нічого такого секретного немає. 8 тисяч гривен — зробити сайт (простий), зараз на місяць виплачуємо 3 тисячі гривен спеціалісту, який створює рекламу і 4 тисячі оплата за розміщення у соцмережах. Буде SEO – трохи ще добавиться, але беззаперечно добавиться й реалізація. Єдине, що ми не встигли до карантину — закінчити роботу по гранту, який ми отримали у грудні 2019 року від ПРООН. На ці гроші ми придбали дві холодильні камери для сироварні. Почали для них будувати приміщення, але пригальмували, бо не варте, щоб чужі люди були в нашому господарстві (на карантин ми повністю зачинили ферму, всі хто тут працює тут і живе, виїжджаю один я). Бо ж є продукти харчування. Тобто будівельники чекають закінчення карантину. Це приміщення також планувалося для складування онлайн спецзамовлень. Але нічого, прорвемося.
— Розкажи про механізм, схему оплати, отримання.
— Все просто, робите замовлення з асортименту, що є на сайті. Але є свої - наші нюанси — товар продається не поштучно, тому нам приходиться телефонувати покупцям та, після зважування, казати рахунок, потім отримаємо гроші, пакуємо та ідемо до нашого партнеру “Нової пошти”.
— Але, як нам розповідала твій колега-куркуль Олена Хатмулліна, вони багато здирають.
— Так, це не дешево, але вона найшвидша. Медикаменти тваринам, спеції, тару, що не термінове — я оформлюю через інших, через яких доставка триває по 5 днів. А тут, наприклад, до Вінниці доходить на наступний день. Одеса, Західна Україна - дві доби. Для продуктів харчування це дуже важливе.
— А куди надсилаєш?
— Практично всі області України — від Коломиї до Харкова. Але ми зіткнулися з проблемою, що люди замовляють скоропорт — коров’яче, козяче молоко, сметану, бо знають нашу якість. Ми кладемо хладагент, термопакуємо посилку і все нормально.
— А що з виконанням санітарних норм, стандартів торгівлі?
— Що стосується онлайн, то тут ніяких дозволів не потрібно. Для малого підприємства, крафтового (тобто ремісничого, зробленого у невеликих кількостях, на маленьких домашніх господарствах - ред.) виробника, це величезний плюс. Розумію, що ризики є. Але наша продспоживслужба працює ще по совдепівським законам. Тому всі наші крафтовіки не мають дозволів, тому організовуються ярмарки. Треба вже давно нашім законотворяцям щось зробити. Як в Європі, де люди прямо біля доїльного приміщення мають сироварню. А у нас чомусь це заборонено. Так же із м’ясом, ковбасою. Навіть ті, хто вина виробляють не можуть офіційно все оформити. Але якість дасть фору великим корпораціям.
— Але держава, місцева влада постійно звітують, як вони розвивають малий бізнес.
— Та про що ви кажете. Немає ані законодавчої, ані юридичної, податкової, кредитної підтримки. Під 5%, якщо оформити всі декларації тощо, можна взяти максимум 1,5 млн грн. Але це для нас занадто мало. Поки не зміниться законодавча база на отримання кредитів — гроші будуть уходити, як в пісок. Малого виробника такими сумами ми не наситимо. Йому потрібно дати мільйони доларів, що нереально. Та й нікому це не потрібно, бо конкуренти корпораціям. Ось грантові програми на таку суму, як “Куркуль” - суттєва підтримка.
Щодо місцевої влади — гарно, хоч не заважають. Коли керівниками області були Жебрівський, Куць, я їм напряму дзвонив, вирішував питання. З нинішнім головою ОДА незнайомий.
— Люди бачили, як ти завозив свій товар в деякі магазини Костянтинівки.
— Так, по замовленню я приводжу продукти в деякі крамниці Костянтинівки та Краматорська. Люди, під час карантину, самі беруть на себе відповідальність. Це в основному маленькі магазини, де продавці та покупці гарно знають та довіряють один одному. Замовлення постійно збільшуються. Людина звикає постійно ходити до крамниці за окремим товаром. Розумієте, у супермаркетах такого немає.
— А що буде після закінчення карантину?
— Ми б хотіли й далі співпрацювати, але в нас немає експлуатаційного дозволу, який видає держспоживслужба. Бо в мене немає 200 метрів санітарної зони від сироварні до житлового приміщення. Але, вибачте, яку шкоду наносить сироварня моїй хаті? Це звичайна совкова маячня. Хоча я розумію цю службу. 99% крафтовиків так й працюють, бо це нелогічно. Де я візьму ще 2 гектара землі?
— Так є якийсь рух в сторону вирішення цих питань?
— До карантину нас збирали у Торгово-промисловій палаті, запроси депутатам хотіли відправити, але зараз все завмерло. Як закінчиться — знову почнемо.
— Якими пільгами під час епідемії ти користуєшся?
— Тільки не плачу за себе єдиний соціальний внесок — 900 гривен. А за працівників своїх плачу. Повірте — це нічого. А ось з РЕМ сьогодні вже дзвонили — смішна заборгованість. Я кажу — що за те, що я через 5 днів оплачу, відрізати будете? Пообіцяли почекати.
— А що по грантах та проектах?
— Прикро “пролетів” на конкурсі у Міжнародної організації мігрантів. Так просили, щоб написав. Сказали, що треба, щоб оборот був ні менш 900 тисяч, я підтвердив. Потім дзвонили - просили ще когось затягнути, ну хоча б з 300 тисячами. О, думаю, хоч і малі гроші - 70 тисяч, але отримую. Зробив розрахунки, презентацію. Але ні — “пролетів”. Мені на трактор потрібно. Ось сьогодні сіяти буду знову вручну. Ображає інше — скільки людей отримують гранти, щось закуповують і ніфіга не роблять. Обладнання стоїть запаковане.
Я, може й не правий, що беруся зразу за багато чого, але, розумієте, для мене головне, щоб кожна копійка працювала. Тому вільних грошей ніколи немає.
— Ось ти з нуля почав свою справу з травня 2016 року — що хотів і що вийшло?
— Те, що думав, те й вийшло. Без грошей почав і зараз “ті ж яйця”. Але подивіться скільки вже є, скільки працює! Зараз взяв землю в Олександо-Шультіне, хочу там влаштуватися, сонячну батарею встановити, зробити соціальний проект для людей, яких життя побило. З робітниками завжди проблеми. Буду таких брати, які не безнадійні.
— Восени твоє господарство, разом з Іванопілям увійде до Костянтинівської об’єднаної громади...
— Та хай йому грець. Ми вже остерігаємося, бо якщо зараз вони міський бюджет “пілять”, то потім будуть й наш! Це будуть вже конкретно й мої, мого сусіда гроші. А це мені щось не зовсім цікаве. Поки що ми спостерігаємо за містом і сміємося. А восени вже смішно не буде!
Ще хочу сказати непопулярну думку — голосувати на виборах повинні тільки платники податків! Не працюєш, на субсидії сидиш, якого х.. ти мені Президента вибираєш!? Прийшов обісц-й з під ларька і його голос дорівнюється моєму!
Демократією треба нормально користуватися. І хочу людям сказати — ви задовбали тим, що голосуєте чи “по приколу”, чи махаєте рукою — від нас нічого не залежить. Яка ж ми ще політично незріла нація...
— До речі — твоє відношення до продажу землі?
— Моя думка, що земля повинна бути товаром. Але треба поставити багато запобіжників. Що, до речі, спробувала зробити “Європейська солідарність”. Особливе щодо продажу іноземцям. Не забувайте — росіяни теж іноземці! І головний напрямок в країні повинен бути — розвиток сільського господарства. Потужні економіки світу з цього починали. Південна Корея після другої світової з руїн за рахунок сільського господарству піднялася. Це потім була електроніка. А ми черговий раз будуємо економіку невідомо як.
— Що цікавого підмітив під час карантину?
— Ось в мене є покупець з Києва. Дзвонить — просить, поки “вірус гроші не з’їв”, на дві тисячі бринзи бійцям завезти. Питаю — кому конкретно? Немає значення, говорить, головне, щоб ближче до передку, подалі від штабних. Ще дівчина, що нещодавно демобілізувалася з “Київської Русі” собі заказала та хлопцям сало на свою частину. Я їм по пошті відправив — от дивувалися!
— Про що мрієш?
— Коли я дійду до такого рівня, щоб можна було найняти нормального керуючого фермою, щоб була можливість відсторонитися, хоч вихідний зробити, хоч виспатися. Я так люблю зранку поспати, але все життя не можу собі цього дозволити. Але це ще далеке майбутнє. Але буде! А зараз голову ніколи підняти. Що робити — така я людина. Як отой Петросян розказував, що отець сину говорить: “Нічого не роби, щасливий будеш!”. Ось багато людей нічого не роблять і щасливі. Я так не можу.
— Розумієш, як про “виспатися” будуть читати люди, що зараз цілими днями сплять у самоізоляції!?
— Це не про нас — селян. Але нам і легше все пережити та складніше спіймати цю інфекцію. Бо мегаполіс, є мегаполіс.
Розмовляв з “маскованим” у масці В.Березін
