На початку липня Донецька обладміністрації розповсюдила інформацію: “На Донеччині просто неба відкриють «Музей російсько-української війни». Приблизна площа музею складатиме 2 гектари. Проект буде реалізований на горі Карачун чи у селищі Семенівка поблизу Слов’янська, де у 2014 році розгорнулись запеклі бої сил АТО проти незаконних збройних формувань. Ці місця дуже знакові і самі несуть в собі частинку історії. Наразі головне завдання – визначити таку ділянку, яка відповідатиме розмірам та інфраструктурою, достатньою для повноцінного функціювання об’єкту”, – зазначила в.о. начальника управління культури та туризму Донецької ОДА Аліна Певна....
Уявлення, що це за проект виникає з огляду на тих, хто його просуває… Очільник обласного відділу культури А.Певна? Тільки факти – познайомився з нею у 15-му році, виконуючи координування створення Донецького обласного краєзнавчого музею (ДОКМ) у м.Краматорськ. При першій зустрічі вона анонсувала вимоги до співробітників – “Три «П»: Патріотизм. Професіоналізм. Порядність”. Під цей проект виїхали співробітники справжнього ДОКМ, яких тупо кинули. З’ясувалося, що три «П» А.Певної, насправді, — інше. Замість патріотизму – продажність, бо в управлінні розцвіла корупція. Замість професіоналізму – підлабузництво, бо всіх, хто заважав безграмотним діям керівництва, швидко прибрали. Замість порядності – підлість, бо методи, якими А.Певна оперувала по відношенню до «незручних» співробітників, просто огидні. Бо як інакше назвати те, що творчій колектив переселенців, професіоналів з науковими ступенями розмістили в приміщенні разом з центром реабілітації наркоманів та постійно намагалися примусити виконувати непритаманні фаху функції, штучно занижуючи зарплатню? Побачивши таке колектив розпався, зараз ДОКМ у Краматорську – фейкова, орієнтована на прокачку та відмивання грошей за схемою завищених при закупівлі цін, структура. Більш того, в моїй особистій присутності пані Певна проводила співбесіди з кандидатами на керівні посади підрозділів управління, де головною умовою прийняття людини була саме лояльність до сепаратизму, про що я повідомляв свого часу відповідні структури… Все дуже просто, треба лише витягти на світ — як змінився з моменту початку війни статус та майновий стан тих, хто показово «заваливши» проект зі «старим» музеєм, вирішив спробувати сили ще раз… Моя думка – зараз такий масштабний проект реалізовувати можуть тільки вороги. Бо у місцевих краєзнавчих музеях області зібрано експонати та створено експозиції по АТО. Будь ласка – виховуйте покоління патріотів!
Є безліч кричущих соціальних та екологічних питань, серед яких житло для біженців – скільки квартир можна купити та роздати людям на кошти, які складають вартість проекту? У м. Костянтинівці каналізація тече просто у річку. Скільки мільйонів пішло на нещодавню реконструкцію очисних споруд? Тож зараз, без створення ефективного механізму суспільного контролю за використанням коштів, взагалі не можна братися за створення нового за державні гроші… Непоганим компромісом в даному випадку міг би стати перехідний варіант. На час доки триває озброєний конфлікт, музей Російсько-Української війни розмістити в межах вже існуючих локацій, наприклад, у м. Дружківці, де вже є будівля, з підвалами, в яких катували мирних громадян весною 2014 року. Громадськість, я знаю, надала таку пропозицію, але її відкинули.
Олександр Філіппов, експерт з культурологічних питань, фахівець Східноукраїнського товариства охорони історії та культури.
