Знов і знов наша Констаха доводить, що она «попереду планети всієї». У нас вже й зарплатня була найкрутіша серед мерів – 120 тис на місяць, ми одні залишилися з незавареними сміттєпроводами в багатоповерхівках, ні в одній громаді з таким бюджетом немає УПК, а ми тягнемо, тільки в нас немає органів самоорганізації (квартальні чи територіальні комітети), тільки в нашої міськраді немає своєї сторінки у фейсбуці, і ще багато подібного, де ми «шукаємо свій шлях». А на справді це схоже пошуку «свого польоту у прірву».
Голова ОСББ Я.Маланчук на зустрічі відмітив, що якщо автори Положення про громадські слухання вимагають, щоб в них приймали участь тільки члени громади, у яких є реєстрація, а не «постійна реєстрація», то це значить, що може бути й тимчасова реєстрація.
І ось ще одне – де ми інші. Справа йде про просту норму звичайних Положень про проведення громадських слухань. «Мелочь, а неприятная…».
Нещодавно на засіданні Громадської Ради секретар міськради Д.Коржиков несподівано виступив у ролі експерта по громадськості. Він з повною впевненістю сказав, що право голосу на громадських слуханнях по закону повинні мати тільки ті, хто має реєстрацію в Костянтинівській громаді. Тому це записано в нещодавно прийнятому Положенні: «Пункт 15.1. Право голосу на громадських слуханнях мають члени громади, що досягли 18-річного віку та зареєстроване місце проживання яких в межах Костянтинівської міської територіальної громади…».
Мало цього, Денис Віталійович ні менш впевнено заявив, що цю норму влада взяла з подібного положення Львівської міськради.
Але дозвольте – це точно не так! Ось що в Положенні про громадські слухання Львову: «1.2.4. Участь у громадському слуханні може взяти будь-яка повнолітня особа, яка є членом територіальної громади м. Львова та представники юридичних осіб, які зареєстровані та діють у встановленому порядку на території м. Львова… 4.3. Реєстрація учасників громадського слухання щодо загальноміського питання проводиться на підставі документа, який посвідчує особу та дає можливість перевірити МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ та реєстрації...».
Це ж зовсім не так – людина повинна бути просто членом громади та надати документ не обов’язково по реєстрації, але й по МІСЦЮ ПРОЖИВАННЯ! Невже юрист не може це зрозуміти?
Те ж саме прийнято в Києві: «Право голосу на громадських слуханнях мають повнолітні члени територіальної громади міста Києва, що на законних підставах проживають в межах міста Києва…».
Мало цього – ми особливо подивилися і зробили «відкриття» - такої дискримінації немає в Положеннях про громадські слухання ні Краматорську, ні Бахмуту, ні Покровську, ні Дружківки! Невже цього мало? Невже не погодитеся, що не можемо тільки ми бути знову не такими, як всі – зі своїм, «костянтинівським підходом».
На думку члена Громадської ради, активіста чорнобильця Олександра Дереки – таке обмеження участі громадськості є грубе порушення Конституції і купи законів. Наприклад, в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» говориться, хто є мешканці (члени) громади – «жителі, об'єднані постійним проживанням у межах» населених пунктів громади. То чому ми обмежуємо участь членів громади? Стаття 33 Конституції України говорить, що «кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання…». Не відчуваєте порушення?
Дехто з активістів (М.Єремеєв) опонують, що я підіймаю це питання тільки тому що самого тут не зареєстровано. Справа не тільки в мене. Якщо ви уважно дивилися на перші громадські слухання по тарифах на 10 грн (зараз смішно звучить), то побачили, що в них приймали участь воїни-інтернаціоналісти. Але ж більшість з них не мали права голосувати, бо прописані в Іллінівці! І скільки у нас таких. Влада, наприклад, відсторонила від можливості ініціювати Громадські слухання та приймати в них участь з правом голосу й депутатів з різних фракцій - від ветерана голови депутатської комісії, лідера ОПЗЖ Ярослава Кульчицького до самої молодої депутатки від Оппо-блоку Юлії Жулковської, які також прописані у Іллінівці.
Як же важко в нашій громаді з розумінням реальної, а не імітаційно-показової «участі громадськості». І як важко, коли влада навідріз не хоче визнавати свої помилки.
В.Березін
