Всі знають про події Революції Гідності у листопаді 2013 року в Києві. Майже у кожному місті України, великому чи малому, теж відбувалися мітинги на підтримку Євромайдану, але про те, що відбувалося в цей же час у нашій Костянтинівці, відомо небагато. Напередодні Дня Гідності та Свобод ми розповімо історію Костянтинівського Майдану від безпосереднього учасника – настоятеля храму Святого Миколая Української Греко-католицької церкви, нашого доброго друга о. Віталія Кестера.
— Пане Віталію, як саме Ви дізналися про початок Костянтинівського майдану та збір людей на площі?
— Мені зателефонували друзі, сказали, що біля Палацу культури відбудеться зустріч на підтримку Євромайдану. Ми з дружиною хотіли виразити свою підтримку всьому українському народу, адже також відчували біль від того, що українців не чула тодішня влада.
— Чи готові Ви ще раз зробити це?
— Зрозуміло, що завжди треба підтримувати людей, які виборюють справедливість, свободу, незалежність. Церква має бути з народом.
— Чим Вам запам’ятався Костянтинівський Євромайдан?
— Було приємно відчувати одностайність. Тут, на площі, ми всі разом молилися і співали «Боже великий, єдиний, нам Україну храні…».
Хтось висловлював бажання поїхати до Києва, хтось збирав волонтерську допомогу. Також ми намагалися не реагувати на провокації.
Розумієте, у всіх різне бачення і осмислення ситуації. Коли немає однодумності, боротися за свободу тяжко, але можливо.
— Чи змінили б Ви щось у своїх діях, якщо повернути час назад?
— Ні. В ті дні була важка, несамовита боротьба за самобутність українського народу, за свободу, за виживання. Я завжди буду боротися за право вірити і молитися.
— На Вашу думку, що треба робити українцям зараз?
— Нам всім треба намагатися не сваритися і шукати те, що нас єднає. Чудовий приклад нам дає церква. Коли в Києві було важко, Українська Греко-Католицька церква та Православна Церква України молилися разом, за одне і те саме, незважаючи на різну віру. Я дуже сподіваюся, що Україна більше не буде існувати в таких жорстких рамках, а народ ще більше цінуватиме волю, буде спільно бажати чогось кращого і творити добро.
Ми дуже вдячні пану Віталію за інтерв’ю та надані фото з особистого архіву, бажаємо міцного здоров’я його гостинній родині, і сподіваємося на зустріч вже офлайн.
Ольга Корзюкова, науковий співробітник костянтинівського краєзнавчого музею.
