«Як українець, я клітина вічно живого українського народу. Окремі клітини будь-якого організму відмирають, але організм живе. Окремі люди рано чи пізно так чи інакше вмирають, а народ живе, бо народ безсмертний».
О.Тихий.
Все життя Олекса боровся проти Системи. В його часи вона була партійно-КДБіська, нищила українські традиції і мову на Донбасі. Захищаючи свою рідну калинову, вийшов цей чоловік на свій майдан, кинув виклик, здавалося б нездоланній силі. Хто переміг — не треба питати. Радянська таборна система Олексу знищила. Але через кілька років і сама сконала. А ідеї Олекси за часів незалежності стають все актуальнішими, набувають державницький статус.
25 років тому труну з його тілом вернули на Україну. У перепохованні Олекси приймав участь майже не весь Київ. Колись боронили Вкраїну князі і козаки списом і шаблею. Батько Тарас боронив її своїм «Кобзарем», Тихий — своїм палким словом. Вже в наш час піднялись нащадки козаків на Євромайданах. Розуміння того, що слово нашого земляка відродилося на барикадах, було зрозуміло майже всім учасникам Олексиних читань. Своєю актуальністю і відрізнялися сьомі читання від тих, що були в минулому.
Це підсумував у своєму заключному виступі один з головних організаторів читань, Голова Товариства ім. Олекси Тихого Євген Шаповалов: «Мене вразили наші діти. Хлопець з Дружківки, дівчинка з Краматорська, хлопець з сільської школи Костянтинівського району, дівчинка-вірменка — у їх доповідях про життя та подвиг Олекси Тихого червоною стрічкою пролунало, що саме сьогодні, і саме на Майдані вирішується доля України, а це і їх доля, долі мільйонів українців… мені прийшли на згадку слова Тетяни Чорновіл: «Можна прожити худобою? Можна. Проте ви завжди ризикуватимете, що ваші діти не захочуть усвідомлювати себе худобою. Тоді ви їх втратите, бо ніхто їх не захистить, і ви залишитесь самі серед тисяч хат з краю».
Вперше в нашому місті
З 2008 року Товариство ім. О.Тихого кожен січень, коли народився наш герой, проводить такі пересувні читання. До цього були Дружківка, Слов'янськ, Новодмитрівка, Часів-Яр, Донецьк, Краматорськ і от вперше – в Константинівці, в районному клубі-музеї.
Організатором Олексиних читань виступило і районне керівництво, тому вони були присвячені 75-им роковинам заснуванню району. На заході були присутні представники Костянтинівської районної ради, відділів культури, освіти. Відкрила читання заступник голови районної ради Л.Степаненко. Вона привітала з поверненням до українських витоків і пообіцяла, що в збірці з історії району, яка готується до видання, один з розділів буде присвячено Олексі.
Читання по формі є конкурсом шкільних творів на заздалегідь задану тему. Цьогорічним завданням було «Олекса Тихий і національне питання». В журі конкурсу, крім Є.Шаповалова, головного модератора читань, ввійшли: редактор газети «Наша Дружківка» Євген Фіалко, депутат Олександро -Калинівської сільської ради, керівник громадської організації «Енеїда» А.Тараман, від місцевої спілки краєзнавців викладач КВПУ І.Бредихін, від Константинівської «Просвіти» І.Гаврюченків. Символічно, що в журі працювала рідна племінниця О.Тихого Л.Кравцова, вона ж представник від Краматорського відділу освіти.
Зала була переповнена. Виступи вражали глибиною і патріотичністю. Приємно, що в нашому районі є така молодь. Запалювались свічки, кілька разів учасники піднімались, щоб пом'янути хвилиною мовчання О.Тихого и всіх героїв, віддавших життя за Україну. Так, після виступу учениці Костянтинівської школи № 3 Маріам Барсегян (вона читала щоденник Олекси, який він вів, подорожуючи по Вірменії і відзначав шану до своєї історії і патріотизм вірмен) була оголошена хвилина мовчання. Всі встали і дивились на екран, де загиблий на ЄвромайданІ С.Нігоян читав вірш Т.Шевченка.
До зустрічі у Горлівці!
Відкривав читання представник Костянтинівського району, учень зорянської школи, Олександр Тацій. В своєму творі він відмітив, що О. Тихий «вроджений бунтар, але він наголошував на легальних методах боротьби… Палкий патріотизм нашого земляка не передбачав бути ворожим до інших народів. Мене турбує те, що ми так мало знаємо про таких патріотів. Ми маємо прислухатися до тих, хто був перед нами, чути тих, хто поруч з нами. Треба віддати пошану усім, хто причетний до збереження досвіду дисидентів, усім, хто намагається повернути нашій пам’яті людський досвід, який було знищено і насильно витіснено з неї. Треба не забувати свою Історію і своїх національних героїв».
Традиційно сильно виступили учасники з Дружківки. Станіслав Сочинський поділив з Микитою Гранкіним з Краматорська перше місце. Виступ Станіслава був дуже патріотичним: «Ми з Західом єдина нація. Ми повинні знищити поняття західні бандерівці і донецькі бандити для того, щоб уникнути сепаратизму. Ментальна та духовна єдність повинна бути з обох берегів Дніпра. І в основі її повинна лягти культура і мова. Олекса говорив нам, що ми повинні виховувати українців з малих літ, прищеплювати їм повагу до своєї історії, любов до рідного краю. Щоб молодь пам’ятала, звідки вона, і не побоялася стати на барикади, коли український народ та його національні та культурні скарби під загрозою…».
Також у трійці призерів А.Тацій з нашого району, а також Андрій Климченков і Карина Китнюх з Краматорська. Учасники отримали почесні відзнаки і подарунки (книжки Тихого і українських письменників і дисидентів). Переможці отримали також грошову винагороду, при врученні якої Є.Шаповалов сказав: «А головною нагородою переможців, яким присуджувалися перше, друге й третє місця, буде поїздка у Київ. Вона відбувається кожного року на початку травня. Дітей зустрічають побратими Олекси, з якими він пліч-о-пліч боровся з режимом. Це Василь Овсієнко, Левко Лук’яненко. Син Олексія Івановича, Володимир Тихий, проводить цікаву екскурсію Києвом, в ході якої розповідає історію міста від найдавніших часів і до тепер. Потім всі їдуть на Байкове кладовище, де поховані поруч Олекса Тихий, Василь Стус і Юрій Литвин, вшанувати наших героїв». Євген Олексійович включив в число учасників поїздки й Маріам Барсегян.
«Я помітив, — сказав у кінці зустрічі Є.Фіалко, — що коли починалися читання, дружковчани говорили, що Олекса Тихий – це їх видатний земляк, потім приєдналися учні Костянтинівського району і вони стали казати – «Це наш видатний земляк!». Ось уже два роки Краматорськ приймає активну участь у читаннях і вони говорять теж саме. Ця фігура об’єднала наші міста. І ми сперечаємось друг з другом, як колись сперечалися грецькі міста – в якому з них народився Гомер. В таких дружніх сперечаннях, як на наших читаннях, програвших не буває, є тільки ті, що стали на щабель вище у своєму моральному та культурному розвитку».
В наступному році читання пройдуть у Горлівці і будуть присвячені темі «Тихий і Стус».
В.Березін.
