Перший день в школі – це класно! Перший день в школі – це круто! Навіть природа допомагала нам! Ми вирішили змінити формат проведення лінійки Першого дзвінка. Вирішили – і провели. Не так кардинально як деякі великі креативщики, але головне, що всі відчували себе комфортно, ніхто не мучився переступаючи з ноги на ногу, бо всі спокійнісінько СИДІЛИ і споглядали на дійство, яке відбувалося перед ними.
«Всі на шкільний веселий осінній Ярмарок!». – закликали ведучі. І гості прийшли в особі голови Костянтинівської райдержадміністації Н.Виниченко, голови Білокузьминівської с/ради І.Загурської, протоієрея о. Олексія. Продавали багато цінного товару, роздавали подарунки, ПІРАТИ ВИКРАДАЛИ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ (!), а першокласники виконували завдання. А потім всі разом споглядали як перерізали стрічку до кабінету інформатики, де виблискували ще зовсім новенькі комп`ютери та інша техніка. Ех, гарно коли є чарівники, які приносять для дітей подарунки.
А ось в стінах моєї рідної Віролюбівської школи 4 року тому продзвенів останній в стінах цієї школи дзвінок. Але школа жива - в спогадах людей, які буквально зрослися зі своєю домівкою під назвою ШКОЛА, в спогадах учнів, батьків. Були різні моменти, але згадується зараз чомусь тільки все світле і гарне, що з нами сталося за ці роки. Згадуємо нашого любимого директора Швеця Павла Івановича, з яким особисто я пропрацювала плечем до плеча 30 років, Андреєва Юрія Анатолійовича, з яким було проведено купу заходів і працювали в унісон як одне ціле, всіх колег – вчителів, які розбрелися по різним школам в результаті закриття. Але ми не загубили зв`язок, ми спілкуємось при зустрічах і хвала Інтернету і т.д в соц мережах. Але якщо є можливість, то ноги самі несуть на вулицю Шкільну, 62, де (слава Богу) ще стоїть і працює наша рідненька школа, правда в іншій вже іпостасі. Тут знаходиться наш шкільний Державний історичний музей, який і досі приймає своїх відвідувачів.
Першого вересня він гостинно відкрив свої двері для нас – колишніх вчителів Віролюбівської школи. Я мабуть погарячкувала – «колишніх» не буває. Ми пройшлися по кабінетах, класах, коридорах і згадували, згадували як все було. Навіть фото зробили кожен біля свого класу. Ми сміялися і плакали одночасно, передивлялися фото минулих років, вгадували роки випуску, учнів, події.
Такі зустрічі показують, що якщо був дійсно дружний колектив, то ніяке закриття йому не страшне – вони разом, чи на яву, чи подумки, чи дехто вже на небі споглядає на нас всміхається в вуса і хоче розказати якусь нову смішну історію. Зі святом, з дружбою, з пам`яттю нас всіх. А дзвінок все таки у Віролюбівській школі продзвенів.
Вітаємо всіх освітян!!!!
Олена Горічева, депутат Костянтинівської райради, вчитель Білокузьминівського закладу загальної середньої освіти.
