Бельгійський період життя нашого міста на погляд істориків заслуговує не просто вивчення та популяризації, а головне — відзначення тих неймовірних зусиль, ресурсів, творчої енергії, які вклали в розвиток нашого краю вихідці з цієї невеликої, але центрової країни Європи (тут зараз адміністративні центри ЄвроСоюзу та НАТО).
Костянтинівські краєзнавці Ігор Бредихін та Юрій Шурубов вже давно просувають ідеєю зробити в нашому місті дещо більше по перебуванню в ньому бельгійців, ніж та нещасна табличка на УПК, що була встановлена у 2016 році (до речі, вона порядком вицвіла). Вони пропонують встановити пам'ятний знак та перейменувати невеличку частку сучасної вулиці Шмідта (на Правобережжі) на ім'я одного з головних бельгійців, вклад якого в створення промислової Костянтинівки безцінний, — Луї Ламберта.
Фрагмент загального фото всього керівництва Костянтинівських заводів до 1917 року.
Можливо, що головна фігура тут - Луї Ламбер
Редакція “Провінції” в оцифрованих архівах бельгійської преси в “Gazette de Charleroi” за 1921 рік знайшла дуже цікаве свідчення про цю непересічну людину — репортаж з похорон Луї Ламберта. Вчитайтеся — зрозумійте якою була ця постать і, дійсно, давайте, нарешті запросимо його родину, представників посольства Бельгії та відмітимо в Костянтинівці ВЕЛИКОГО ЛУЇ. Окрема подяка за переклад Валентині Олександрівні Павлюковій.
До речі — в цьому році 180 років з дня народження цієї, однієї з самих знакових для Костянтинівки, людини.
Похорон пана Луї Ламберта
Вчора вранці в Шарльлеруа хоронили пана Луї Ламберта, видатного промисловця, про смерть якого ми повідомляли раніше. Це була дійсно урочиста церемонія, як за кількістю, так і за поважністю присутніх. Були присутні видатні промисловці і політики. Ми не будемо називати всіх прізвищ, щоб не оминути когось із багатих, як з країни, так і регіону. Воїнські почесті з музикою були віддані батальйоном 2-го полку стрільців. Траурний кортеж вели пани Фернан і Віталь Ламберт, Делатр і Осем, син і зять покійного, його онуки, його брати Поль і Філіп та інші члени сім'ї. Велика кількість вінків була надіслана товариствами, якими керував покійний, а також друзями. Їх було так багато, що деякі несли в руках представники персоналу товариств. Незважаючи на численні промислові і торговельні справи, якими він керував або наглядав з рідкісним талантом, ні роки, ні інтенсивна робота не брали верх над цією людиною, яка до поважного віку зберегла невтомну енергію і життєдіяльність.
Видатний організатор, вміючий поєднувати твердість і, навіть, суворість з добротою і справедливістю, міг викликати у співробітників суперництво, як залог успіху. Наділений дивовижною здатністю асимілюватися і видатним розумом, пан Ламбер набув солідний досвід — плід довгої практики пильності і спостережливості. Увага, яку він приділяв і здоровий глузд у вирішенні будь-якого питання доказують, що він мав глибокі знання. Також його оцінки і вміння передбачувати користувалися беззаперечним авторитетом.
Поштова картка: місто Шарльлеруа, 1921 рік
Компетентність і прямота пана Ламберта були визнані і оцінені його колегами і підняли його до Президентства Асоціації 12 травня 1890 року. З того часу пан Луї Ламбер розвиває значну діяльність для захисту корпоративних інтересів. Використовуючи власний авторитет він діяв, щоб отримати зменшення транспортних тарифів, ціни на експортування скла і вугілля, необхідного заводам. Цікава річ, пану Ламберту таки вдалося увійти в Міністерство залізних доріг, що йому, навіть, допомагав президент асоціації скловиробників подолати спротив управляючих залізними дорогами.
При похованні були виголошені промови панами Емілем Артманом від Ради Адміністрації товариства Арман, від Ради Адміністрації товариства Аманд, п. Робером — від персоналу товариства Аманд, Десгортером — від склозаводів. Паном Стекле — від товариства металургів Самбр і Мозель, паном Ежене від вугільних товариств Ансі-Полироль, паном Гомоном від товариства скловиробників Костянтинівки.
Промова пана Артмана
Панове, смерть пана Луї Ламбера — скорботна втрата для промисловості країни.
Мало, дійсно, таких людей, які б займали таке важливе місце. Жоден від промисловості не був йому чужим. Син своїх діянь, дорогий померлий був елітної природи, підприємливим і працелюбним. За свої 78 років до останніх своїх днів з невичерпною енергією міг провадити свою діяльність у різних сферах. Якби доля була справедливою, вона б вготувала йому більш щасливий захід життя, як вінець його блискучої кар'єри. Але смерть його дружини нанесла йому жахливий удар. І нам залишається тільки схилитися долі, якою б жорстокою вона не була. Ми зуміємо зберегти живий спомин, він залишиться для нас об'єктом шанування.
Прощавай, пане Президенте!
Промова Пана Гомона
Я отримав від групи товариств Костянтинівки болісне доручення — висловити останнє “прощавай” на могилі нашого шанованого Президента Луї Ламбера. Я не зміг би, панове, описати всю видатну кар'єру пана Луї Ламбера, який син своїх трудів, маючий високий розум у справах і практичний глузд досяг за все життя своєю працею того, що став одним із самих видатних представників промислового світу Європи. Я хочу тільки торкнутися однієї зі сфер діяльності, яку невтомно провадив великий покійний.
Трохи більше ніж 25 років по тому, в час, коли Південь Росії відкривався промисловому життю, пан Луї Ламбер був одним з перших, разом з панами Полем Нобле і Джозефом Сізеле, які були піонерами в цій картині, майже недоторканій, ці трудівники першої епохи з'явилися в майже пустельному регіоні, який не мав навіть ознак економічного життя, але ресурси були величезними, як і енергія і діяльність засновників.
Отже Костянтинівка, де було тільки 2-3 хатинки, на початку, швидко перетворюється на квітучий центр промисловості при зайнятості 8000 робітників і населенням 30000 мешканців — там, де раніше був тільки степ.
І це завдяки вірі і енергії її засновника пана Луї Ламбера промислові товариства Костянтинівки починають так швидко розвиватися. Пан Президент любив згадувати свої перші подорожі до Донецького басейну, певні непередбачуваності.
Група заводів Костянтинівки були для нього одним із самих дорогих його серцю творінь, оскільки саме тут найкраще, ніж деінде, він зміг показати, як розум і енергія можуть з землі створити активне і інтенсивне індустріальне життя.
Пан Луї Лабмер всім своїм трудовим життям був прикладом і стимулював всіх своїх співробітників, і я хочу тут передати від себе особисто і від персоналу заводів Костянтинівки наші жаль і біль з причини смерті видатної людини.
Від імені Ради Адміністрації групи Костянтинівки і персоналу висловлюю глибоке співчуття нашому колезі і другу пану Фернану Ламберту і розділяємо горе, яке його спіткало.
Gazette de Charleroi, 18.01.1921.
З книги І.Бредихіна та Д.Чистова “БЕЛЬГІЙСЬКА ІСТОРІЯ КОСТЯНТИНІВКИ”
Головним з видатних особистостей, з якими ми зв’язуємо перший розквіт індустріальної Костянтинівки, треба назвати Луї Ламбера (1842-1921), який був засновником відомої в Бельгії родини промисловців-скловиробників. В 13 років, як простий робітник, він пішов працювати на скляний завод. Вже через кілька років став найкращим видувальником. У 24 роки очолив виробництво у свого хазяїна. А ще через кілька років розпочинає свій бізнес. В Бельгії Луї Ламбера називали «людина, що сама себе зробила». У 1871 році він заснував Verreries des Hamendes, що стала однією з провідних скляних компаній Шарлеруа. Маючи статус в індустріальному світі регіону, він також бере участь в хвилі інвестицій в Росію, яка охоплює бельгійський бізнес наприкінці ХІХ століття. У 1895 році Ламбер створив АТ «Донецьких скляних заводів у Сантуринівці», а його син — Фернан Ламбер (1871-1923), переїздить до Степової України (Російська Імперія), щоб очолити скляний бізнес в Костянтинівці. У 1899 році Луї Ламбер став президентом ще однієї компанії — «Дзеркальні заводи на півдні Росії», що була створена у Сантуринівці. Луї Ламбер стає членом Вищої ради промисловості та торгівлі Бельгії. Він організує компанії та стає членом наглядових Рад ще кількох підприємств. Кар’єра Фернана Ламбера в Росії була перервана революцією 1917 року. Повернувшись до Бельгії, він приймає на себе керівництво сімейним скловиробництвом. В Костянтинівці у Фернана народжується син — Серж Ламбер, який у ХХ сторіччі став одним із видатних керівників бельгійської промисловості та був вельми відомий як промисловець, організатор перебудови у бізнесі Бельгії, та державний чиновник міністерського рівня.
