Підготовка до зустрічі нового 1943 року розпочалася заздалегідь. Так, у газеті від 17 грудня 1942 року у рубриці «Костянтинівська хроніка» було повідомлено:
«По школах нашого району почалась підготовка до зимового відпочинку дітей. Провадяться вчителями оцінки успішності школярів. Учні вивчають пісні, танки, готуються до ялинки».
25 і 26 грудня 1942 року (свято народження Христа), а також 1 січня 1943 були наголошені вихідними днями. 25 грудня у школах, дитячих садках, яслах були проведені різдвяні ялинки. В церквах проводилася святкова служба. В театрі «Промінь» для цивільного населення були організовані спеціальні вистави.
26 грудня о 9.30 ранку (діти молодшого віку) та о 12 годині дня (діти старшого віку) районова управа організувала міську ялинку за спеціальною святковою програмою з вільним для дітей входом. На свято були запрошені всі діти міста, навіть і ті, які не відвідували школи чи дитсадки. Міська влада планувала, що святковими заходами вдасться охопити 5 тисяч дітей.
В «період безвластя», так у газеті «Відбудова» назвали проміжок у кілька днів між відходом наших військових частин з міста і до 29 жовтня 1941 року, коли до Костянтинівки увійшли окупанти, в нашому місті панувала анархія. Пограбовані були не тільки магазини, склади, контори, бібліотеки. Театральне майно також було розтягнуто, поламано, побито, знищено.
З ініціативою по відродженню костянтинівського театру до німецького командування звернулись місцеві театральні працівники. Приміщення театру було в 1942 році побілене, устатковане меблями. Напередодні новорічних свят німецьке командування дало для театральних завіс 50 матраців, що за ринковою ціною складає 30 000 карбованців. 20 000 було дано ще на загальне устаткування, 2000 — для купівлі м’якої меблі для сцени. Відновлені були декорації.
Тож найбільший в місті кінотеатр «Промінь» став у змозі кожен день радувати костянтинівців, чисельний німецький гарнізон цікавими фільмами і виставами. 17, 18 і 20 грудня там демонструвався («видатний», так він був рекламований) веселий фільм «7 років невдачі». Фільм йшов на німецькій мові, але мав українські написи. Діти до 15 років на вечірні сеанси не допускалися.
Костянтинівський ветеран «остарбайтер» і італійський партизан Микола Олексійович Пагасій згадує про свою працю у «Проміні» у 1942 році. По своїй першій спеціальності він був радіо-кіномеханіком. Фах здобув при німцях, був учнем якраз в кінотеатрі «Промінь», який розташовувався у великому залі БК Хіміків. На сеансах було багатолюдно. Кіномеханік був місцевий, ще кілька років тому він був живий, Микола Олексійович зустрічав його в місті. Спочатку Пагасій допомагав прибирати в апаратній, перемотувати плівку. С часом став сам показувати фільми. «Працював доти, доки мене майже не розстріляли», — розказує він.
Фільм йде зі швидкістю 24 кадри за секунду. Плівка знаходиться між двома салазками. Іноді, від великої температури вона загоряється під час перегляду. Коли це трапляється, то нічого чіпати не треба. Вигорять лише кілька кадрів. Потім, після склеювання плівки, зникнення кількох кадрів глядач навіть не помітить.
Молодий кіномеханік розгубився і витягнув з апарата цілу частину фільму. Вона вся і спалахнула. Хлопця, який зірвав сеанс і завдав німцям матеріальних збитків, потягли в комендатуру. Німці спочатку вирішили, що це саботаж. Допитували. Погрожували розстрілом. Але коли з’ясували, що це був випадок «неповної службової відповідності» по причині низької кваліфікації працівника, то хлопця лише вигнали з роботи. Микола запам’ятав навіть назву свого останнього в Костянтинівці фільму: «Діннер вассер біттер».
Святкували не тільки діти. Адміністрація Хемічного заводу закупила для своїх робітників 360 місць в місцевому театрі. 26 грудня робітники з великим задоволенням переглянули п’єсу «Наталка Полтавка» Артемівського українського театру.
Ось, для приклада, програма святкових заходів у кіно-театральному залі «Промінь» з 24.12.1942 до 28.12.1942:
24.12.1942 — «Сватання на Гончарівці»;
24.12.1942 — концерт хорової капели;
25.12.1942 — концерт хорової капели;
25.12.1942 — фільм «Продав дідуся»;
25.12.1942 — «Запорожець за Дунаєм»;
26.12.1942 — концерт хорової капели;
26.12.1942 — виступ Діда Мороза;
26.12.1942 — «Наталка Полтавка» Артемівського українського театру;
27.12.1942 — фільм;
27.12.1942 — «Запорожець за Дунаєм»;
27.12.1942 — «Наталка Полтавка» Артемівського українського театру;
28.12.1942 — драма «Безталанна» Артемівського українського театру.
І. Брєдіхін, викладач історії КВПУ.
