Костянтинівські Вісті. 1942 р.

Опубликовано moderator - Mar 09

Місцева хроніка

Через місяць цех ширпотребу Хемічного заводу буде щоденно виготовлювати 50 кгр. Ділила для місцевого населення, а також всього Донбасу.

Завод Другорядних чорних металів в січні виготував для населення нашого міста 500 тазів, 400 кочережок, 145 лопаток для пічок. В подальшому цей завод буде виготовлювати плуги, граблі, вила, сокири та інший сільськогосподарський реманент.

Робітники шкляного заводу підготовили піч для виробництва лямпового шкла, солянок, молочних глечиків, горшків для варки трави, миски для полоскання та казани для води.

***

Ще пам’ятний той час, коли в місті стояв тяжкий тримтячий гуркіт. Огнені язики полум’я то там, то тут підіймались до важких чорних хмар. Це жиди й комуністи підпалювали хліб та зривали заводи, покидаючи на люту голоднечу сім’ї, загарбували державні гроші і втікали на Урал.

Без всякого жалю, як і всі заводи, вони ганебно зруйнували саме необхідне для населення підприємство — хлібозавод. Але з заходу йшли німці. Вони несли волю та справедливість, труд та хліб населенню нашого міста.

З перших же днів німецьке командування потурбувалось про відродження хлібозаводу. Німецька армія взяла на себе всі витрати для поновлення. За допомогою Міської Управи та Місцевої Комендатури були послані на завод будівельники під керівництвом інженерів Бауера та Бондарьова. Вони збудували нові форсунки, зібрали з старого матеріялу дві печі.

Ця славна ініціятива найшла відгук серед старих робітників заводу. Брати Карпови — технорук Дмитро та майстер Микола, Ярославський Іван, Коростеля Яким, Веселий Іван, Попов Кирило та інші першими на заводі приступили до праці. 11-го грудня завод почав випікати хліб для населення міста та німецької армії.

- Останні три печі, — сказав керівник заводу,  німецький офіцер, - будуть заново відновлені німецькими спеціялістами за рахунок німецької армії. Після, коли завод не буде потрібен німецьким військам, його безкоштовно передадуть населенню.

Нехай же літають більшовицькі хижаки, нехай скреготять жиди своїми гнилими зубами! Тепер їм не вдасться зламати волі народу нашого міста, - волі німецької армії.

Всі підприємства міста будуть працювати й поширюватись. Наш хлібозавод буде незабаром на повну потужність випікати хліб для населення міста і визволительки — Німецької армії.

Вільне богослужіння

Під час існування радянської влади релігія піддавалась ганебному переслідуванню. Служителі культів засилались до Сибіру, “позбавлялись права голосу” і в багатьох випадках фізично знищувались. Вся церковна цінність розграбовувалась — знімали дзвони, руйнували дзвіниці, а в приміщення церкви заганяли табуни коней, перетворюючи їх в зсипні пункти. Віруючі переслідувались насмішками та моральною неповагою.

Хоча все це робилось на протязі 24-х років. Віра в Бога серед свідомого народу все ж не занепала. Більша частина людства, таємно від комуністів, справляла релігійні обряди.

Як і у всіх окупованих містах України, у Костянтинівці зразу ж після вступу німецьких військ віруючі почали клопотати про відкриття Молитвенного Дому. Який і почав богослужіння 14 грудня 1941 року.

В першу ж неділю з’явилось до обідні стільки людей, що вони майже не вміщувались в середині Молитвенного Дому. Особливу зацікавленість проявила молодь міста. Підлітки завжди з великим натхненням слідкують, як провадиться служба Божа, уважливо слухають хор, пильно розглядають ризи святих отців. Їм це цікаво й дивно. Вони бажають навчитись пізнавати Бога, вірити в Нього і молитись Йому. А тому Приходська Рада вирішила зорганізувати школи для вивчення Закона Божого серед дітей й взагалі серед бажаючих.

А бажаючих молитись — велика кількість. На кожній службі, які відбуваються по неділям та святам буває понад 4.000 чоловік. Приходська Рада кожен день реєструє факти пожертви. Люди несуть скатертини, мануфактуру, парчу, церковні книги, гроші для устаткування Дому. Художні майстри з почестю малюють ікони, виготовляють раму для іконостасу. Виконроб Петро Новіков проявляє велику ініціятиву по оформленню церкви.

Кожний день можна бачити, як до дому служителів церкви приходять люди з проханням охрестити їх дітей. За час вільної релігійної служби охрещено більш тисячі дітей віком до 14 років.

Також велика зацікавленість віруючих в відкритті церкви у місті Дружківці (на Гаврилівці) та у селі Іванопіллі. У Кіндратівці уже відбулось чотири служби Божої.

Український нарід може вільно молитись, знаючи, що більшовицькій розпусті покладений кінець.

В.Корсаков. М.Хвиля.

За друк відповідає редактор Цимбал А.
Видає місцева комендатура, Костянтинівка, б. ДКХ.
Друкарня Міської Управи, базарна площа.
 

“Костянтинівські вісті”, ч. 5 (9), 30 січня 1942 року.