Рік тому телеграф приніс «зловісну новину Ленін умер!». Звістка ця швидко неслася по дротовому телеграфу, оповіщаючи все населення міст про тяжку втрату вождя, що спіткала Республіку.
Коли телеграма дійшла до Первомайського, хуртовина бушувала, ніби то охоплена таким же обуренням яке у той момент охопило всіх працюючих.
Вітер скаженим виттям і свистом зривав покрівлі домів, зупиняв потяги, виривав з корнем одвічні дерева, рвав у клоччя телеграфний зв'язок.
У цей момент, коли здавалось що зі смертю вождя буде зметено стихією все на землі, в цей момент міліціонер кінного резерва Первомайської окрміліції тов. Ротке одержав наказа осідлати коня й неодмінно доставити пакета Костянтинівському РВК'му. Ні словом, не обмовившись вірний вартовий революціонного порядку, швидко скочив на відданного коня й поскакав.
З твердим розумінням свого обов'язку перед селянством, повез тов. Ротке селянам Костянтинівського РВК пакета з оголошенням дня й порядку похорону Володимира Ілліча. А вітер тим часом усе збільшувався, замітав усі дороги та долини. Холод усе більше й більше пронизував худу шинельку відважного міліціонера. Все нижче й нижче схилялась його голова на груди й міцніше стискувала рука ранець з завітним пакетом зі сургучною печаттю з двома чорними словами «Ленін умер!». І коли там далеко за де-кілька тисяч верст у великій колонній залі, міцно стиснувши зуби, стиснувши мозолисті кулаки, довгою смутою підходили до труни на останнє прощання пролетарі з великим вождем. У цей момент, зарившись у замет (сугроб), кінчалось життя тов. Ротке.
Т.Троцький писав:
«Кожен з многоміліонної сім'ї пролетарів, не задумуючись віддав би своє життя, щоб відродити роботу кровоносних «сосудів» (жил) Володимира Ілліча».
Із смертю тов. Ротке, МІЛІЦІЯ доказала свою безмежну відданість Іллічу та його заповітам і виправдала мисль тов. Троцького.
Володимир Камінський.
«Селянська газета» №59 від 29 січня 1925 р.
