Ігор тиждень провів в гостях у співавтора Дмитра в Києві. Така «відпустка» не планувалася, але нас запросили на бельгійське свято King‘s Day. Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Бельгія в Україні Пан Люк Якобс проводив прийом в Національній філармонії України. Справ по нашим історичним дослідженням накопилося достатньо багато, тому тиждень в Києві планувався робочий, лише з перервою на бельгійське свято.
Що таке бельгійське «Свято королівського дня», або, як його ще називають «Свято Династії»? Цей день щорічно відмічається 15 листопада і вважається офіційним днем народження короля. Перші два короля Бельгії та четвертий король країни носили в честь католицького святого ім’я Леопольд. Тому саме 15 листопада, в день святого Леопольда, бельгійці по більш ніж 150-річній традиції, вшановують свого монарха та всю правлячу Династію.
Майбутній король Бельгії Філіп I (праворуч), 1990 р.
Це не загальнонаціональне свято, але інститут монархії скріплює дві головні національні групи франкомовних валлонів та голандськомовних фламандців в єдину бельгійську націю, тому бути бельгійцем та бути монархістом, це майже тотожньо. З 2002 року Федеральний парламент Бельгії проводить в цей день святкову церемонію за участі членів королівської родини та урядових високопосадовців. Державні установи в цей день не працюють. А от закордонні бельгійські представництва 15 листопада влаштовують святкові заходи. Для них це – дуже відповідальний «день відкритих дверей». Саме на таке бельгійське свято в честь нинішнього короля Філіпа І ми і потрапили.
Меценат Д.Піркл (праворуч) та дизайнер Юрій Малієнко (ліворуч)
Про короля Бельгії Філіпа І треба сказати детальніше. З дитинства і родина, і сам малюк знали, що йому доведеться стати монархом. До такої надважкої місії дитину і почали змалку ретельно готувати. Для нас важливо, що один з найголовніших етапів підготовки проходив на Україні в жовтні 1990 під час «Революції на граніті». Майбутній монарх, який вже пройшов вишкіл в найпрестижніших європейських університетах та воєнних академіях проходив «польові дослідження» реального життя на студентському майдані у Києві. На пострадянському просторі в цей час проходили буремні події розпаду СРСР – «імперії зла». Наставник Філіпа, відомий бельгійський педагог, організатор пластового руху Гастон Дерінг вирішив, що київські події, це якраз той досвід, якого майбутньому королю не вистачає. Вихователь принца Філіпа здавна знав по пластовому руху канадійця українського походження Богдана Гаврилишина. Гаврилишин – економіст світового рівня, засновник Всесвітнього економічний форуму у Давосі, почесний член Римського клубу. Сам Гаврилишин у спогадах пише:
«Гастон Дерінг, мій добрий друг, зателефонував мені як раз у момент, коли мало початися голодування. Він запитав, чи погоджусь я подбати про принца, який може на кілька днів приїхати до України інкогніто, під вигаданим ім’ям, щоб пізнати зовсім відмінну від його батьківщини країну. Він сказав, що принц багато знає про життя у палаці, але йому необхідно побачити реальне життя з зовсім іншого боку».
Посол Бельгії в Україні Люк Якобс та Ігор Бредіхін
Вдень принц Філіп проводив на студентському майдані, а ввечері докладно обговорював з наставником почуте і побачене. Так що відношення до України у короля Бельгії сердечне, він проблеми нашої країни вивчав не тільки по пресі та доповідям дипломатів.
Презентація книги "Сталь у степу. Погляд з України"
Але спочатку, в середині дня, у прес-центрі Українського кризового медіа-центру (Український дім на Європейській площі) відбулася презентація книги завідуючої відділом наукових досліджень і експозицій Дніпропетровського національного історичного Музею Валентини Лазебник «Сталь у степу. Погляд з України».
Пані Валентина на презентації сказала: «Бельгія прийшла на землі Степової України пізніше, ніж Англія та Франція, але прийшла надзвичайно потужно. За 10-12 років була проведена індустріалізація та створена на землях катеринославщини «Українська Бельгія». Здається, українські науковці починають звертати серйозну увагу бельгійській тематиці. «Сталь у степу. Погляд з України» - це перша книга професійного українського історика на теми бельгійського інвестування та підприємництва в Україні кінця ХІХ – початку ХХ сторічч.
Робота над книгою зайняла понад 10 років. Книга написана двома мовами – українською та французькою.
Вишуканий переклад зробив Дмитро Чистяк. Пан Посол сказав у своєму виступі на презентації: «Ця книга повинна показати історію не лише українцям – вона повинна також допомогти бельгійцям дізнатися про власну історію та спільну історію з Україною. Ми хочемо передати цю книгу всім місцевим бібліотекам, громадам, дослідникам та всім, хто допомагає нам відроджувати нашу спільну історію».
Вже після цього ми з Дімою подарували для Пана Посла кілька газет «Провінція», навзаєм отримали від нього візитівку, найвишуканіший перекладач на французький в нашій країні Дмитро Чистяк подарував нам книгу Марселя Тірі «Проїздом у Києві», останній свій переклад. Ще нам подарували кілька журналів зі статтями по бельгійській тематиці, купу візитівок. Так що тепер можемо сказати, що Пан Посол читає матеріали по українсько-бельгійським відносинам з газети «Провінція», і вони йому подобаються. Люк Якобс не просто вивчає українську мову. Він цікавиться Україною, а якщо почати перераховувати книги на бельгійську тематику, які були надруковані за його сприянні, то ми отримаємо невеличку бібліотеку. Свою промову на святковій вечірці Пан Посол виголошував українською.
Belgian king's day розпочався незабаром у будинку Національної Філармонії. Спочатку сходилися гості їх привітно зустрічав господар свята – Люк Якобс. О 19-00 всіх запросили на другий поверх у зал консерваторії. Там після кількох вітальних слов від Надзвичайного і Повноважного Посла Королівства Бельгія в Україні Пана Люка Якобса відбувся вишуканий концерт «Sax in the city». Якщо хто забув, саме бельгієць Адольф Сакс винайшов у 1841 році саксофон. Спочатку саксофоністи зіграли національні гімни. Бельгійський грав професор Ален Крепен, загалом, з бельгійської сторони він грав провідну роль у концерті, сам солірував на саксі, диригував, виконувалися його твори. Український гімн грав Київський квартет саксофоністів ( Юрій Васілевич, Михайло Мимрик, Сергій Гданьський, Олександр Москаленко), а от диригував Ален Крепен. Під час всього концерту українці диригували бельгійськими виконавцями, а бельгійці українцями. Грали на концерті молоді переможці конкурсу «Золотий саксофон» з досвідченими музикантами. Дуже багато було сучасної бельгійської музики, але був і наш Мирослав Скорик, «Паганіні Капріччіо» і переклади Й.С.Баха для саксофона. Чудова гармонія, якісне лагідне звучання.
Концерт був чудовий. Бельгійські саксофоністи та композитори Піт Свертс, Ален Крепен, Нікіта Зімін талановито були поєднані в єдине ціле з росіянами та українцями Анною Степановою, Ігорем Андрієвським, Юрієм Василевичем, Іллєю Васячкіним. В цьому ф‘южн ми побачили саме бельгійську особливість: брати тільки найякісніші інгредієнти, а потім працьовитістю доводити свій витвір до шедеврального рівня, створювати гармонію у негармонійному світі.
На прийомі пригощали гостей цукеркою La Reine D‘un Belge (Королева одного бельгійця). Це витвір сучасного митця Стіва Схепенса. В нього українсько-бельгійське коріння. Цю цукерку створювали дві фірми «Пуратос» та «Львівська Майстерня Шоколаду» у співпраці з Посольством Бельгії в Україні. Смаколик поєднує в собі бельгійський шоколад та український буряк. Цукерка La Reine D‘un Belge є бельгійським мистецьким та політичним маніфестом в Україні. Це прояв бельгійської особистісті та їх послання світу.
На завершення концерту Пан Люк Якобс подякував музикантів та запросив усіх спуститися на перший поверх та посмакувати чудовим бельгійським пивом. Спускаючись гості опинялися між рядів офіціантів, які вже чекали на гостей з тацями, що були заставлені бокалами з шампанським. Можна було взяти бокал та піти з ним до зали, де вже чекали на тебе наїдки та пиво.:Саме в цей час Пан Посол розпочинає прийом та спілкування з гостями вечірки, а потім і фотографування.
Пиво, це, мабуть, головна візитівка країни. В Бельгії існує більш ніж 600 сортів пива. А якщо порахувати невеличкі броварні, де пиво варять тільки для себе, то пивоварів у країні ніхто не перерахує. Є старі сорти, старі монастирські броварні, вони існують з ХІV чи ХV століть. Саме таке пиво подобається бельгійцю. Бельгія – це умовно кажучи, Франція, з культом пива замість культа вина. (Бельгієць таку фразу не написав би нізащо). Кожен сорт пива треба наливати у свій бокал. Так і у Києві, у філармонійному залі стояли ряди стаканів та бокалів під кожен сорт пива окремо
Я не бельгієць, тому можу признатися, що моє любиме пиво «Тарас Бульба» з‘явилося тільки у 2011 році. На етикетці старий Тарас вбиває свого сина Андрія. Він одружився на дівчині з ворожого табору. Бельгієць вичитує на етикетці щось своє. Валлонець вибрав собі половинку серед фламандських дівчат. Батько тепер карає ренегата на смерть.
А на вечірці можна було почати з "Hoegaarden" Rosee — легкого неглибокого нефільтрованого пшеничного пива рожевого кольору зі смаком малини. Це бельгійська особливість: смак пива може бути найрізноманітнішим. Поруч стояло звичайне не фільтроване мутнувате пшеничне пиво «Hoegaarden» («Хугарден») з найніжнішим смаком, куди більшою глибиною. Це пиво почали виробляти в середині ХХ сторіччя.
Пиво, яке почало вироблятися у 1967 році має щасливу долю. В наш час "Hoegaarden" є брендом, який був куплений корпорацією Anheuser-Busch InBev, світовим лідером в галузі пивоваріння. Тому «Гугарден», а не «Тарас Бульба» продається по всьому світу. Також на вечірці було представлене світле пиво «Stella Artois» та темне «Leffe».
Посольство просуває бельгійський інтерес, бельгійську культуру, але робить це з максимальною повагою до України. Працює на створення атмосфери дружби та взаємовигідного співробітництва. Автори приєднуються до поздоровлень королю та його родині зі святом King's Day.
І.Бредіхін, Д.Чістов
