Знову школярів Костянтинівці гостинно приймало Іванопілля. Минулого разу “вивченням ферми на дотик” займалися малюки другого класу, а зараз старшокласники Новоселівської школи. “Козацьке подвір’я” Сергій Свириденко цього разу показав як екологічний симбіоз, коли сировотку від кіз дають на корм свиням, а те, що залишається від кіз з’їдають качки, які також “луплять” всіх мух у козлятнику. Але найчудовим було відкриття іванопільського стоунхенджу. Не сидіть, звертайтеся — поїхали разом!
В.Березін.
Іванопільський куркуль — справжній козак, колоритний і щирий Сергій Свириденко, гостинно зустрів нашу команду еко-туристів з 30 учнів. Розповідав про фермерське господарство, показував курчат, перепелів, мексиканських качок. Потім ми спостерігали за виробництвом сиру, побували у сироварні. Та найбільше таки вразили кози, козенята і племінний козел Султан, нубійської породи. Ми, навіть не могли подумати, що усі — і діти і дорослі з таким захопленням будуть спостерігати за козенятами, гладили їх, обнімали, робили селфі і фото.
Перестали боятися і "господаря" султанату, усі хотіли його погладити і сфотографуватися. На прощання ми подякували пана Сергія і подарували йому зроблене нами до Великодня величезне яйце. Учні Костянтинівської школи №9 вдячні за гостинність, щирість, за позитивні емоції і можливість доторкнутися до тварин!
Пізнавати свій рідний край, вивчати природу, знайомитися з незвичними нам краєвидами, це мета другої частини нашої екологічної подорожі.
Тепер ми подорожуємо стежками Донеччини, розробляємо маршрути екологічних подорожей. І сьогодні, за допомогою вчителів та учнів Іванопільської школи, відправилися у подорож екологічною тропою «Балка Кравецька» (частка РЛП “Клебан Бик”). Неймовірні, мальовничі краєвиди, аромат степу, шепіт річки Кривий Торець, а він і справді кривий і звивистий, зачарували усіх. Ми йшли по тропі один за одним, як справжні екологи, слухали, як співають птахи, знайшли гніздо синички-ремеза, любувалися квітами-первоцвітами. Роздивлялися кам’яні відслонення, які виходять на поверхню вертикальними шарами. А потім усі дружньо, мов на крилах, злетіли на вершину червоно-бурскелястих гір, схожих — одна на відпочиваючого бульдога, друга на ведмедя, який витягнув морду вперед, третя — на черепаху. Вдалині розгледіли «білку», це також гора. І на зустріч вітру побігли по горбах.
Дякуємо тобі, чарівне Іванопілля! Чекаємо наступної зустрічі!
Гурток «Юні екологи» Костянтинівської ЗОШ №9.
