Любити природу - це означає любити свою землю, свій край. Любити – захищати, вивчати, досліджувати, знати! Саме з любові до рідної землі й формується почуття відповідальності, патріотизм. Але, ми - люди і звикаємо до того, що нас оточує, і не помічаємо красу, не помічаємо змін у природі, не можемо розповісти про природу свого краю.
Костянтинівська загальноосвітня школа №9 віддалена від міста, розташована у центрі Новоселівської громади. Якщо ви вперше у Новоселівці, то ви відразу її впізнаєте, вона вся потопає у зелені. Зелене мереживо навкруги утворюють берези, за вікнами радує око яблуневий сад, а перед школою ялина. На клумбах весь рік квітнуть різнобарвні квіти. Можна багато розповідати, але набагато краще все побачити на власні очі, почути самому звуки, вдихнути аромати, відчути пориви степового вітру.
І щоб усі могли побачити цей дивовижний світ, - учні школи, вихованці гуртка «Дитячий екологічний рух» розробили маршрути 2-ох екологічних стежок. Екологічна стежка — це одна з можливостей для глибшого вивчення природи рідного краю, ознайомлення з її таємницями. Її зупинки — місця для організації екскурсій з біології, екології, історії. Також навчальна стежка дає багатий матеріал для пошукової та дослідницької роботи.
Першу екологічну стежину «За течією Кривого Торця» ми проклали в жовтні. Вона починається від центральної клумби нашої школи до «Маєтку Анатолійовича”. Маршрут на північний схід від школи. Шлях пролягає за течією річки Кривий Торець, спочатку екскурсія рухається по лівому берегу, а потім через міст переходимо на правий берег.
Перша зупинка «Наша річечко Кривий Торець». Саме в цьому місті річка з силою і шумом проривається через труби, прокладені під мостом, стрімкий потік води утворює буруни, а діти розповідають про річку, роблять світлини. Русло річки і наш маршрут звивається і робить правий поворот приблизно на 900 . Ми спостерігаємо за рухами води. Визначаємо прибережні рослини, слухаємо спів пташок і легке дзижчання комах. Прямо за курсом вже видно не звичний для нашого краю будинок під очеретовою стріхою - «Маєток Анатолійовича». Господар - учасник АТО Анатолій, розповідає про еко-будинок, який він власноруч збудував з соломи, обмазав вогневитривалою червоною глиною і накрив очеретовою стріхою. Біля будинку розставлені сонячні батареї. А поряд з будівлею ще одна родзинка, це поле шипшини. Шипшина сортова, висаджена рядами, спеціально під збір комбайном. Екскурсія завершена, виходимо на вулицю Гайдамаки 1, робимо світлини, дякуємо господарю за гостинність.
Другу екологічну стежку «Новоселівська стежина» ми проклали цієї весни від 9 школи до 9 ставка, тому маршрут так і назвали - від «Дев’ятки до Дев’ятки». Наш маршрут пролягає на південний захід від школи. Довжина маршруту 7 км. Стежка пролягає через невеликий ярок, перейшовши через який наша екскурсія опиняється у дубовій посадці. Цікаво, коли насаджена посадка, хто її насаджував і чи зможемо ми щось дізнатися про історію її насадження?
Перша зупинка «Дубовий гай, вдихай повітря – енергію в себе вбирай, на троні в дуба посиди, і по маршруту далі йди!». За ходом екскурсії роздивлялися, шуткували, вдихали чисте повітря, обіймали дерева, набиралися від них сил. А повітря дійсно чисте, на дубах вже оселилися лишайники – індикатори повітря. Порахували на пеньках від старих зрубів, що дубам приблизно 50-60 років, але мабуть значно більше. Бачили дуба близнюка зі спиляним поряд стовбуром його брата, виглядало так, ніби створили трон, щоб можна було на нього сісти. Занепокоїлися, коли побачили свіжо-спиляне дерево. Як захистити дуби від вирубки? Ми спускаємося пологим схилом. Посадка повертає праворуч, а попереду в нас відкривається велика водойма.
Друга зупинка «Хрущ наш став красивий і величний!». Це один з найбільших ставів Костянтинівської громади. Він настільки витягнутий, що нам не видно було його початок і кінець. Хтось з дітей спитав: «А що це за річка?»
На цій зупинці проводимо спостереження за рівнем води і береговою лінією. Визначаємо прибережні і водні рослини, водорості. Наша екскурсія далі прямує узбережжям на південь. Проводимо спостереження за птахами. Над протилежним берегом спокійно й велично парили луні, а ще, здається, пролетів канюк, біля очерету швидко пливла лиска, а потім в небі з’явилися чаплі, поряд пурхали очеретянки, тенькали синички, щебетали горобці, десь трубили фазани. Посеред галявини знайшли велике коло з кущів, в середину були протоптані ходи-доріжки. Ми зайшли всередину, на верхівці дерев були сорочині гнізда, два поряд.
Третя зупинка «Вишневе коло феєричне, ввійди середу, панує там щось таке міфічне!». В такому колі, де дерева в грі з’єдналися своїми кронами і утворили затишний шатер, можна сховатися від сонця і просто відпочити. Далі перед нами відкрилася смарагдово-зелена галявину, ми позначили її як місце для відпочинку.
Четверта зупинка «Весела галявина вас зустрічає, і доброго всім відпочинку бажає!». Трохи відпочивши, зібрали сміття, якого було багатенько, і вийшли на фінішну пряму – дамба і Дев’ятий ставок.
Остання зупинка «Ставок Дев’ятий кінець маршруту. Дивись навкруги - природу слухай!». Тут ми робимо фото. Ділимося враженнями і рухаємося коротким шляхом до дому.
Ми з учнями проклали маршрути екологічних стежинок, але щоб їх зробити діючими, потрібно багато зробити:
• Обладнати стежку інформаційними знаками та щитами.
• Скласти великомасштабну картосхему із позначеним на ній цікавих екскурсійних об'єктів.
• Розробити еколого-культурні, інформаційно-просвітницькі практичні природоохоронні заходи, які будуть організовані на маршруті екостежини.
• Підготувати учнів екскурсоводів.
• Перетворити стежку на лабораторію в природних умовах.
Учасники «Дитячого екологічного руху» школи №9.
