Справ трунних майстри.
Терпіння у нас випробовують струни,
«Видніше — згори!»
Над містом в повітрі кружляє отрута -
Викиди чадних труб,
А із тополі і ясена — труни,
Їх прирекли на зруб!
І хто цей «талановитий геній»,
Що з злочином шлюб узяв?
Дерева ж — то міста мого легені!
Він хоч про те читав?
Та що йому до здоров`я «маси»,
До краси взагалі?
Якщо він «клепати» з біди узявся
Й в кишеню складать рублі?
Цинічно, підступно і злодійкувато
Виконує справу лиху,
Бо звик у обличчя усім наплювати,
По вуха — в гріху!
Люди! Міщани і співгромадяни!
Байдужість — то срам.
З нашої згоди (байдужо‑слухняні!)
Віри руйнують храм!
* * *
КРАСА, ЛЮБОВ і ВІРА на Землі -То вічне, то одвічне, то суттєве.
Квітучий сад старий — дарує плід,
Допоки ще цвітуть його дерева.
Якщо Людина ти, то бережи,
Кохай, люби усе, що є довкола!
Допоки днів твоїх ріка біжить,
Допоки сходить Сонця тепле коло!
Не ображай ні деревце, ні цвіт,
Ні птаха, ні комаху, що літає.
Вони, як Ти, теж мають право жить -
Нічого в Бога зайвого немає…
Бо на Землі (ця істина стара)
Усе, мов сон, проходить, все минає.
ЛЮБОВ, КРАСА і ВІРА — не вмира,
Господь КРАСУ й ЛЮБОВ оберігає!
Надежда Штанько.
