Як же страшно писати про хлопців, які пішли в ніч,
страшно, що в Новий рік, і ще страшно, що так.
Ті, хто разом із ними, дивляться сумно,
кидають зброю запліч,
в новорічний наряд заступати треба однак.
В Костянтинівці, в сірій цій зоні триває весна,
і гамселять салюти поблизу кафе, заборони нема.
Заборона є трохи далі, де передок і де тьма,
там стріляти не дозволяє Україна сама.
Друг приїхав з родиною – двадцять хвилин
до автобуса в Бахмут, і боляче-сумно, авжеж,
новорічні свята – то пора не для зустрічей все ж,
і в потилицю б’ється занудно церкви московської дзвін.
Новий рік, як завжди, купу різних чудес принесе,
тільки хто віднесе їх тому, хто сьогодні не встиг?
Хто на небі рахує недонесені чудо-пайки,
і як зводять бюджетний баланс ангели, все ж?
Сергій Несвіт.
