Эти размышления о непростых временах, которые переживает Украина и ее 45-миллионный народ, высказанные в поэтической форме, прислал электронной почтой наш земляк, давно обосновавшийся в Киеве. Его знают и помнят в городе как отличного специалиста, состоявшегося человека, очень и очень многие. Но! Он просил не озвучивать его фамилию, ибо считает, что не в авторе суть, а в том, что автор хочет сказать. Можете обращаться к нему — Анатолий, — если возникнет желание поделиться думами или пообщаться.
Хтось — каву п"є, а хтось — воює.
Хтось — у метро, а хтось — в окопі.
Хтось — долар більш за все цінує,
Хтось — кружку теплого окропу.
Хтось — критикує всіх за вбитих.
Хтось — закликає до війни.
Хтось — любить всіх бійців невмитих.
Хтось — бачить воїнів в труні.
А хто ці ХТОСЬ? Вони ж всі поруч!
І на роботі... Вдома теж…
І як же нам всім жити ПОРУЧ,
І кожного любить без меж?
Хтось скаже: ВАЖКО!... НЕМОЖЛИВО!
Бо з БОГОМ він не йде в ЖИТТІ.
Хтось скаже ТРЕБА!.. ЖИТИ В МИРІ!
Простить всіх грішних в цім житті.
Але простить не на колінах!!!
А гордо вставши у весь зріст.
Із вірою, що УКРАЇНА
Усе здолає... Піде в РІСТ!
Анатолий, м. Київ, жовтень 2014 р.
