Головне Олег Анатолійович, сподіваємося, зрозумів, що таку зустріч треба було робити як тільки він став міським головою. І ніякі «відмазки», типу Ковіду, «не канають». Подивіться – в великій залі в масках декілька журналістів, які знаходяться за десятки метрів від мера. Це виконання самих прискіпливих вимог карантину!
Після звіту О.Азарова за 100 днів роботи нам дали пів години на запитання. Уявляєте собі, скільки питань у нас накопичилося за 5 місяців, з 25 жовтня, коли відбулися вибори? Прийшлося, практично, виривати мікрофон один у одного. Не знаю як хто, а ми не задали й десятої частки питань що хотіли.
«Риба в акваріумі» — гарно, але недостатньо
Можна погодитися, що перше досягнення, на якому зробив натяк мер, — виконання принципу прозорості, дійсно заслуговує на подяку – прямі трансляції сесій та апаратних нарад (з виводом на великий екран біля головного Палацу та можливістю подивитися у запису). Також гарно, що плануються прямі трансляції депутатських комісій, виконкому та нарад (наприклад, Громадської ради). «Ми справами доводимо, що нам немає чого приховувати», — наголосив міський голова.
Але це прозорість, тобто, — ми дивимося на владу, як на «рибу в акваріумі», що і як вона робить. А ось відкритості відверто не вистачає. Це коли мешканці можуть не тільки дивитися, а й впливати на прийняття рішень, самим приймати участь у вирішенні питань свого існування. Це, перш за все, громадські слухання, сходи громадян, органи самоорганізації населення та інше. Хоча б питання задати та оперативно на нього відповідь отримати. І, якщо проводяться прес-конференції у прямому етері, то як в обладміністрації – з можливістю всіх бажаючих задавати питання у соцмережах.
Що також вдалося: злиття сільських рад в одну Костянтинівську міську територіальну громаду (звикайте – це тепер єдина вірна наша назва), призначення з виступами та обговоренням на сесії старост, перезавантаження роботи комунальників, збільшення сміттєвих контейнерів, вбирання стихійних сміттєзвалищ, нарешті перетворення міст відпочинку на водоймах в такі офіційні (водолази будуть проводити огляд дна), знайшли гроші на придбання обладнання для ямкового ремонту доріг, маршрутки вже їздять по місту й ввечері, їздять автобуси до Білокузьминівки та Предтечине, шкільні автобуси будуть розвозити дітей на гуртки та спортзаняття, визначені зони для розташування гаражів на території міста, створено відділ з питань залучення інвестицій, погоджено з «губернатором» питання фінансування капітального ремонту мосту в с.Іванопілля та школи №6, зупинена ліквідації стоматологічної поліклініки, не забувається Правоберіжжя (новорічна ялинка), твердо стали на шлях доступу всіх бажаючих до спорту і досягнення результату, йде процес створення нової Громадської ради, Батьківської та Молодіжної рад. «Це тільки початок. Головне – разом ми зробимо більше!» — призвав О.Азаров.
З водою знову буде важко, але є Постанова
Зупинимося окремо на забезпеченні водою. Даємо текст відповіді журналістам на це питання, а читач сам нехай розбирається і дає оцінку:
«На сьогодні, як би хто не казав, певні наші досягнення по водопостачанню вже є. Це Постанова Верховної ради про забезпечення фінансування, яка була прийнята за нашою ініціативою. Ми з розумінням відносимося до того, що держава перенаправила ці кошти на боротьбу з ковідом. Але, використовуючи усі можливі шляхи, ми звертаємося до усіх можливих організацій та інституцій задля того, щоб фінансування було зроблено і ділянку другого донецького водогону було відремонтовано. Хочу подякувати голові ОДА П.Кириленку, бо він, як ніхто займається цим питанням. Забезпечити водою місто буде і в цьому році важко... В планах розробка альтернативи з використанням можливостей джерела води Білокузьминівського старостинського округу... Важливим є спільна робота в цьому з нашим ПУВКГ «Вода Донбасу», але за будь-яких обставин ми все одне будемо забезпечувати самостійну спроможність надання громаді води.
Що зроблено: вивчені, проаналізовані та розроблені можливості щодо свердловин по території громади, а не міста. Перше забезпечення постачання води до міста і до громади. Тільки потім другий етап – розподіл по місту. Якщо ми не забезпечимо можливість і бачення інвесторів або донорів щодо доступу води до громади, – розмовляти немає з ким. Ми вже провели декілька зустрічей в цьому напрямку, і з ким би не розмовляли – всі говорять, що якщо ми починаємо з розмови про дві ці окремі проблеми, то в нас хоча б вже є розуміння питання. Ті, що готові займатися розводкою води по місту, говорять – коли знайдете воду, тоді і поговоримо. У нас є порозуміння і проєкт. Але практика Маріуполя показує – будь-який проєкт буде реалізовуватися щонайменше за 2-5 роки. Тому відходити від ініціативи та Постанови щодо забезпечення фінансування ремонту другого донецького водоводу не є вірним. Ці мільйони дадуть можливість два роки дійсно працювати в одному напрямку. Кожна самостійна громада буде забезпечувати свою спроможність... Це той проєкт, який було запроваджено Маріупільскою громадою. Тобто, ми розуміємо – вся вода через нас йде на Маріупіль. І якщо Маріупіль самостійно вирішить своє питання, потужності другого донецького водогону для нашого забезпечення вже не буде такою важливою. І всі громади – Слов'янська, Краматорська, Дружківська, Костянтинівська — мають прийти до цього кожна. Іншого шляху ні у кого немає. Проєкт, який було розроблено по ремонту внутрішніх мереж, ми відклали, доки не забезпечимо доступ води до громади».
Поставили меру й питання, яке цікавить багатьох — щодо формування команди нової влади. Чи з`являться у нього нарешті заступники міськголови та радники? ...
“Питання замів — це не просто питання заняття посад для мене. Тому дуже зважено підходимо до обговорення і винесення на розгляд цих кандидатур. Наразі сподіваємося, що у квітні на сесії ми все ж таки зможемо вже їх презентувати відповідно умов попереднього інформування громади щодо цих кандидатур, як це передбачає законодавство — за 10 днів. Але спочатку хотілося б побачити якісь пропозиції (з боку кандидатів- ред.), з яких я побачу, що для нашої конструктивної роботи вони підходять. Просто сказати “я можу працювати” — нас не влаштовує. Вони повинні бути професіоналами...
Поки заступників немає, всю відповідальність за прийняті рішення все рівно несу я”.
Згадали ми й січневі антитарифні мітинги та тему відсутності теплових лічильників у багатоповерховому житловому фонді міста, яка там підіймалась. Та поцікавилися, чи планує місцева влада щось з цим робити?
“Звісно, це питання розглядається, але ми з вами маємо розуміти, що ми зіткнулися і з іншою проблемою — можливістю виконання теплопостачальними організаціями послуги доставки тепла до домівок. Тому з урахуванням цих обставин розглядається інший варіант. Нами була проведена установча зустріч з енергоменеджерами... Наступна запланована на квітень... побачимо, що запропонують. З огляду на це буде прийняте рішення, яке... буде одразу доведено громадський раді. Буде все одно: або лічильники, або інший підхід, — той, що надасть можливість людям об`єктивно сплачувати за тепло, бо тенденції щодо подешевшання газу немає”.
Мер погодився робити «пресуху» двічі на місяць, але…
Ми задали питання: «Чи можна якось планувати роботу: проти паління листя та сміття, бо зараз знову почнеться; проти незаконної продажі риби браконьєрами, що вже почалася; проти продажі в невстановлених місцях бахчових, ялинок, тощо?». На що отримали: «Все залежить від фінансової спроможності. По палінню листя – зараз на колишньому Зеленстрої впроваджуються технології перероблення листя на добриво...».
Щодо створення Екологічної ради, ради підприємців, ради мікрорайонів: «Як ви собі бачите діяльність цих рад? Треба їх створювати не владою, а громадянами – нехай приходять, говорять що хочуть та можуть. Для того, щоб Рада директорів зібралася, вони мають відійти від своїх функціональних обов’язків. Краще за цей час зроблять ще одне робоче місце! Якщо у них будуть питання, я не гордий – сам до них прийду... Я готовий на ради приходити, як приходжу на Громадську раду. Але я хочу, щоб до цього питання були обговорені, сформульовані, а потім ми зберемося для їх вирішення. Але вирішувати, а не перекладати відповідальність. То люди не такі, то влада не така. Для нашої команди головне – і влада, і люди у нас самі гарні! Костянтинівська міська громада – найкраща громада в Україні! А якщо десь щось не так – ми будемо над цим працювати!».
У квітні цього року ми відзначаємо сумну подію – 5 років, як загинув на бойовому завданні наш друг, патріот і герой Сергій Ісаєв. Тому, логічно було нагадати про це меру та запропонувати надати Сергію звання Почесного громадянина громади (як це роблять в багатьох населених пунктах) посмертно, назвати його ім’ям вулицю (це підтримав на похованні героя попередній міський голова). Ще можна б було щось зробити з тим прапором, який по декілька разів на рік відновлюють на будівлі колишньої 7-ї школи, бо це важко і небезпечно.
Наприкінці зустрічі журналісти знову підняли питання регулярних прес-конференцій. «Але на сьогодні є питання обмеження прийомів, — знову згадав Ковід О.Азаров. — Багато хто зі мною хоче спілкуватися. Я хочу, щоб всі зрозуміли – ми зробимо все для того, щоб доступність спілкування з міським головою, секретарем, заступниками була забезпечена. Але спочатку забезпечимо технічні можливості. Я бачу, що багато питань залишилося, тому давайте почнемо – десь раз на 15 днів будемо проводити такі прес-конференції…».
Ми нагадали, що такий досвід є у інших мерів – вони запрошували на зустрічі то керівництво правоохоронних органів, то еко-інспекцію, то культуру, то освіту.
«Коли закінчиться карантин (дай Бог, щоб ми не увійшли у червону зону), все це зробимо. Мало цього, до можливості задати питання підключимо всіх бажаючих...», — заспокоїв мер «костянтинівських папараці». А якщо карантин ніколи не закінчиться?
В.Березін, В.Волошко
