І все ж таки я вирішив не писати репортаж з відкриття виставки картин цього художника в Костянтинівському краєзнавчому. Як кажуть, "слова зайві". Покажу світлини, нижче надрукую назви його робіт. Як передати відчуття? Відчуття, що доторкнувся до чогось делікатного, тендітного, ні на що не схожого.
На моє запитання: «Як близькі ставляться до його творчості?», - Юрій Володимирович Решетняк зізнався, що його близькі всі тут. Це його друзі - художники.
Це перша виставка людини 1953 року народження, самоучки (у зрілому віці пройшов курси живопису), який творить все своє життя. Каже, що почав з ліплення пластиліном того, що побачив за вікном, коли в першому класі захворів.
Майже п’ятнадцять років з 1979 по 1994 роки працював у міській художньо-оформлювальній майстерні, яка об’єднала талановитих, високопрофесійних художників. Основним напрямком діяльності було художнє оформлення приміщень підприємств і організацій міста та району. Послугами майстерні користувались заводи, навчальні заклади, училища, технікуми, лікарні. Крім простої планшетної роботи (навчально-наочної, агітаційної, інформаційної) художники виконували монументальне оформлення приміщень як зовні, так і всередині. Були розписані вестибюль індустріального технікуму, столова скляного заводу, головний зал автовокзалу, пішохідні зони парку «Ювілейний» і бульвару Космонавтів, автовокзал в Дружківці. Вже після закриття майстерні в середині 90-х Юрій Володимирович зі своїм другом Анатолієм Рябовим створили дизайн-центр «Арт-Юрран», де займались художньо-оформлювальною роботою.
Тихий, скромний, живе внутрішнім світом. Але є в його творах, та й самому, якесь відчуття музики, далекій-далекій, сумній та самотній ...
Назви картин (це якісь ута-моногатарі!): «Без імені, далека, чужа», «Я доторкнуся до тебе спогадами», «Сон птаха», «Повернення до життя через її руйнування», «Що там - за хрестом», «Шлях до себе», «Що під маскою», «Мудрість змії, мовчання риби, вищання свині», «Куля - дура, бузина, в рибі - чиясь голова», «Злетіла з вогню», «Час життя», «Сходи вгору, які ведуть мене», «Демонстрація, дестабілізація, демонізація», «Країна гумових виробів тихо відійшла в минуле», «Ми вийшли з Всесвіту».
Талановита людина талановита у всьому - Юрію Володимировичу підкорилась і поезія. В його віршах і краса природи, і роздуми про життя, і пам’ять про друзів.
Дякую музею, що дарує нам такі неймовірні зустрічі і такі відкриття!
В.Березін
