Великодній тиждень для нашого міста був, як ніколи, насичений чудовими мистецькими подіями. Тут було все — від музики пращурів, що подарували нам ветерани автентичного гурту “Буття”, до наймодернового андеграундного “Театру-Пральні”. А посеред цього концерт нашого зразкового ансамблю народного танцю “Юність” в головному Палаці Костянтинівки, приїзд співочо - гральних студентів зі Львову та багато чого цікавого.
Таємнице буття
— моя болісна рано, прадавній мій зболений кореню, де ти? Сонця вибухають ранісінько-рано й народжують бджіл, і людей, і планети... (І.Драч) Де “Буття” — нема питання! У Костянтинівці. Фольклорна група з такою назвою виступала в Школі Мистецтв. Кияни - відомий в Україні та за її межами, учасник практично всіх численних фестивалів в Україні та закордонних фестивалів. На ХІІ Всеукраїнському фестивалі «Червона рута – 2011» став Лауреатом І премії в жанрі українського автентичного фольклору за напрямком гуртова інструментальна музика. У складі гурту: Олег, Василь та Оксана Бут та Ірина Сосницька. На на скрипці, цимбалах, сопілці вони виконували традиційну українську музику, зібрану завдяки численним фольклорним експедиціям. Учасники гурту обстежили та зібрали пісні з близько 250 сіл з різних теренів України: Чернігівщини, Полтавщини, Сумщини, Полісся, Волині, Гуцульщини, Закарпаття, Тернопільщини, Київщини. “Буття” вразив глядачів та слухачів – учнів Костянтинівської школи мистецтв та навчальних закладів міста весільним награванням, строковими, ліричними та жартівливими піснями. А також магічними українськими танцями, в які музиканти залучили всіх, хто був у холі Школи мистецтв.
Але учасники гурту звернулися до костянтинівців з проханням надати їм українські пісні, які співали тут наші предки. На жаль їм нічого було надати. Мешканці, наприклад, Новосьолівці ще пам’ятають, як співали українською зі скрипками на весіллях, як бабусі затягували пісні на вечірній зорі. Але де воно? Кануло в забуття...
Коли насолоджуєшся “Пральній”
“Ми п'ятеро ненормальних мрійників, які працюють над своєю ідеєю новаторського театру. В український театр ми хочемо привнести нові форми культури взаємодії з глядачем. Віримо, що зі сцени театр має давати процес пошуку, а не результат”, - говорять 5 випускників університету ім.Карпенка-Карого, які недовчилися та 1,5 роки тому зробили гурт “Театр-Пральня”, - Своєю метою ми вважаємо очищення свідомості, серця, розуму та чуттів глядача”. Молодий синтетичний колектив експериментує з автентичною музикою, українськими старовинними наспівами, інтерпретацією фольклору. За рік свого існування встигла побувати з гастролями в Молдові, Польщі та багатьох регіонах України. У нас вони представили свій музично-візуальний перформанс в “ДРУЗЯХ” та на майдані Перемоги. А головне, завдяки нашому сучасному управлінню освіти — поїздили по школах та інтернатах.
«Це якесь поєднанням театру, музики, танцю і настрою”, - говорять глядачі концерту, - «Театр-Пральня» з'єднує в своїй творчості українські народні пісні з різними жанрами і формами музики - «американським попоп, репом і трохи з джазом».
“Ми й самі дивуємось — як наш народ міг більше 100 років написати таке! Це справжня українська культура!”, - вигукують дівчата з гурту - Це просто нереально. Наші друзі збирали ці пісні в експедиціях, а ми написали до них свою сучасну інтерпритацію”.
Вони мявкали, хрюкали, квакали, кивали головами, били в барабани, “їздили” по контарабасу, вілончелі, дзеренчали на акардеоні, а ще гуділи на “дудкі-піанино”. І це було дійсне щось неймовірне.
Гаївки від майбутніх галицьких аграрників
Студенти Львівського аграрного університету разом з отцем Іваном приїхали в наше місто щоб зустрітися з молоддю, файне провести час. Їх зустріли парафіняни нашої греко-католицької церкви. По давньої традиції на подвірр’і храму разом прославляли Христа, співали веснянки, проводили гаївки, ігри, забави, водили хороводи, просили у Бога врожаю, сил та здоров’я. Потім відвідали військові частини де подарували пасочки та зробили нашим бійцям невеличкий концерт.
В.Березін.
