Чим займається під час карантину наша культура — музейні, бібліотечні, клубні працівники? А, дійсно, чим? У кого запитати, щоб він обійняв заклади культури не тільки Костянтинівки, але й районні, ближніх до нас населених пунктів? Не довго думаючи, ми зателефонували в.о. начальника Управління культури та туризму Донецької обласної адміністрації А.Певної. І, на щастя, вона залюбки відгукнулася. Ще й у неробочий час.
— Аліна Валентинівна, що робить культура області під час карантину?
— Наша галузь включає в себе клуби, музеї, театри, кино, бібліотеки та мистецькі школи. Школи мистецтв працюють у повному обсязі з дистанційним наданням мистецької світи. Наказом Міністерства науки і освіти навчальний рік цього разу закінчиться наприкінці травня, на початку червня. Мистецьки школи та коледжі викладають повну програму навчання для того, щоб випускники своєчасно отримали документ про освіту та в подальшому змогли поступати у профільні вищі навчальні заклади.
Єдине — була проблема у Дружківці, де місцева влада відправила школу у “простій”. Але з 28 квітня школу відновлено і дистанційне навчання надається. До речі — в Дружківці є неймовірний дитячий джазовий колектив (один з трьох в області). Вони молодці. Я вже не говорю про рівень Костянтинівської мистецької школи. Це просто зразковий заклад. А кого вона виховує! Вся Донеччина, й не тільки пишаються Діаною Стогнушенко, яка зайняла третє місто у світі серед виконавців на фортепіано!
— Що роблять в “самоізоляції” музейні заклади?
— Вони організовують своєрідні он-лайн екскурсії по свої музеях. Як тільки почався карантин, ми рекомендували всім це зробити. Дехто виставляє невеличкі ролики по окремих залах та виставках, дехто робить великі об`ємні екскурсії. У кожного свій підхід. Це цікава конкуренція і поштовх до творчості. Думаю, що коли карантин закінчиться, на таких екскурсіях відвідувачів буде набагато більше. Хоча не буду приховувати те, що, насправді, наші музейні заклади мають більше працювати над зміною, осучаснюванням експозицій. Бо деякі експозиції у нас досі у пост-радянському стилі, як було 20 років тому.
— А бібліотеки?
— На початку березня ми ініціювали обласний челендж з читання. Спочатку вітали Ліну Костенко, рекомендували читати Тараса Шевченко. На сьогодні багато бібліотек запустили челенджи “Читаємо родиною”, “Читаємо на карантині”. Бібліотеки викладають свої роботи у фейсбуці, де можна подивитися, як бібліотечні працівники чи читають для дітей, чи діти читають. Люди бачать, як родини збираються та читають.
— Клубам, схоже, найбільш важко?
— На жаль так. Бо це той напрямок, який забезпечує підготовку та проведення масових закладів: фестивалів, виставок, конкурсів, підготовку виступів художньої самодіяльності, наших професіональних театральних колективів. Дехто з них проводить дистанційні репетиції. Наприклад, у Бахмуті два хореографічних колективи проводять он-лайн заняття та роблять постановку танців. Вони знають, що після карантину треба активно включатися в різноманітні заходи і колектив повинен бути готовий, у тому числі фізично. Не скрізь так, але більшість працюють. Окрім цього клубні працівники на сьогодні займаються написанням сценаріїв, підготовкою до масштабних заходів.
Поки що незрозуміло — на жаль, чи на щастя ми передали на клубні та музейні заклади охорону місцевої спадщини. На клубних закладах ця спадщина нематеріальна — традиції, пісні, технології керамічних, дерев`яних, тканих та інших ремесел. Відверто скажу — в цьому напрямку наші культурні заклади працюють слабенько. Вони поки що не знаходять ні спадщину, ні підстави для її збереження. Але Донеччина за останній рік три таких об`єкта подала для занесення до загальноукраїнського переліку в Мангушскому, Нікольскому та Волноваському районах. Дуже хотілося, щоб це, нарешті, було зроблено й з території Північної Донеччини. Можливе це будуть елементи вишивки, де ще живі носії, які передають ці традиції, може якість страви, чи елементи костюму, пісні, танцю. Над цим працівники культури обов`язково мають працювати. Звісно, зараз їм не дуже зручно їздити, але ті матеріали, яки у них є, вони мають можливість обробляти, готувати для розгляду на засіданні консультативної ради. До речі, у кожного управління чи відділу культури повинен бути такий консультативно-дорадчий орган – рада з охорони культурної спадщини, де розглядаються всі питання матеріальної і нематеріальної спадщини. У Костянтинівці, я знаю, його створено.
— І все ж, ці сигнали зверху, що готуються надати дозвіл роботи музеям та бібліотекам, вони серйозні?
— Попереднє було сказане, що, як тільки буде послаблення карантину, то відкриють. Планувалось з 1 травня, але сьогодні ще немає ніякого на це документу. Але треба визнати, що до наших бібліотек завжди й не так багато ходить людей. Тому, навіть, в умовах карантину можна було б дати можливість людям хоча б приходити за книгами. Бо коли людина вдома — краще б вона читала. Єдине, що в музеї буде незручно, бо є обмеження.
— І дійсно, чому ресторани на винос їжу видають, а бібліотеки книжки не можуть? Невже важко у вікно, у пакетах книжки видавати? Єдине, що в ресторанах розсилають меню, а в бібліотеках досі немає відкритих електронних каталогів.
— Електронні каталоги бібліотек складаються вже декілька років. Є форма. Але там на кожну книжку треба зробити багато позначок. Мінімум треба 15 хвилин на кожну. Каталоги є, але вони часткові. І, більш за все, в них та література, яка була отримана з початку 2000-х років. Але в кожній бібліотеці є також і електронні книги, які теж можна замовити.
Бібліотека має виставити на своєму, чи на сайті відділу культури посилання на цей електронний каталог, щоб можна було замовити.
— А як скрізь по Україні?
— Мені говорили з Запорізької області, що в них у бібліотеці тільки охорона, інші працівники на віддаленому доступі. Вони сидять на самоізоляції для збереження здоров`я. У нас на сьогодні всі абсолютно працюють. Ми, навіть, декому організували підвіз людей на роботу.
— Аліна Валентинівна, болюче питання — Ви нам обіцяли зробити статус Олександро-Калинівському музею.
— Останній раз, коли я там була разом з заступником голови ОДА, йшла мова про те, що готують документи та приймають рішення — куди цій музей передають: чи до РЛП “Клебан-Бик”, чи обласного художнього музею. Найближчим часом я займуся цім питання. Але треба, щоб місцева влада зробила документ. Щоб щось прийняти, треба створити рішення ОТГ. Інакше ми не можемо нічого прийняти.
— У нас у важкому стані Веролюбівський музей...
— Музей треба перенести в іншій будинок, але вирішити питання експонатів. Бо людина, що за це відповідає, говорить, якщо перенесемо в інше приміщення — люди своє розберуть. Тобто питання оформлення експонатів.
— Я Вам вже давно говорю, що “Провінція” ще у 2014 році, разом з керівництвом Костянтинівського району розробила календар “Українська Донеччина”, до цього приєдналася Костянтинівська бібліотека. І в тому, щоб зробити його найбільш широким, щоб кожне місто, кожне село додало свої матеріали від Війська запорізького до сучасних героїв цієї війни з Росією, щоб це була настільна книга освітян та кульробітників - є велика потреба!
— Ми займаємося. Взяли за основу ваш календар. Але співробітник, який цим займався, сказав, що думав, це буде швидко — а обсяг роботи вкрай великий. Вона зараз у відпустці. З наступного тижня відновимо роботу. Чекаємо матеріали і від Вас.
— Ще одна, просто бомбівська ідея народилася у костянтинівців — зробити тут Фестиваль казкарів Донеччини. Бо Гайворонський, Дніпрова Чайка, Гаршин, Євген Шварц, Раздобудько та ще ціла купа казкарів (той же Прокоф`єв!) на це заслуговують. Зараз, коли пауза, чому б не зайнятися?
— Ідея добра. Але пауз у нас немає. Просто трохи менше навантаження.
Спілкувався В.Березін.
