Хата Свирида Опанасовича – забацане місце, куди рєдко ступа культура. З вікна, затягнутого бичачим пузирем, можна побачити грязюку, дощ, бурю, а також мороз. Інколи, в ритмічному оскаженінні, з диким завиванням і карканням, мимо вікна проносяться зграї ворон, драконів, крилатих клопів і летючих пацюків. В ці хвилини в хаті темніє.
Посеред хати сидить Свирид Опанасович у валянках і шапці-ушанці, за спиною у нього ружжо, біля руки лежить гостро наточена сокира, так, що дотягнуться до неї зовсім не важко. Вінчає обстановочку опудало крокодила, яке гойдається під стелею.
На крокодилі де-не-де приклеєні ярлики готелів і закордонних спиртних напоїв. Свирид Опанасович видовбує з кишені коробочку калу, нюхає її, чха і кладе в кишеню назад. Входять мокрі і брудні дослідники калу Саломон Самсонович і Африкан Свиридович, вдягнуті у все резинове.
В руках у них прибори, якими міряють кал.
Це уривок із п'єси Леся Подрв`янського “Казка про рєпку, або Хулі не ясно?”.
І ця картина дещо нагадує Костянтинівку та її мешканців. Бо як інакше розуміти, коли один каналізаційний колодязь комунальники пробивають майже три тижні; коли мешканці викидають сміття в хащі, які ніхто не косить; коли ота каналізація тече в річку? І таких прикладів безліч...
— Сегодня утром смотрю в окно — не понял, не порядок, почему до сих пор никого нет? - так реагували мешканці дома, навпроти якого комунальники чистили отой злощасний колодязь, що по вулиці Поштовій, біля Конті.
— А прикол хочешь? Приехала ассенизаторская машина, стала кормой вниз, работяги засунули рукав в колодец, включили насос. А на фланце, месте соединения рукава с бочкой — дырка такая, что все, что они выкачивали, сливалось обратно в колодец! Где логика?
Минулого тижня, десь у понеділок, довелось пройти повз тої смердючої діри, де робила купа комунальників. Скажу чесно, ледве не вивернуло та ледь не занепритомнив. Із жахом подумав — як там можна взагалі робити? Наприкінці того ж тижня, засмічення, мабуть, пробили. Пробили до самісінького міськвиконкому. Бо із колодязя, що на в'їзді у двір будівлі міськвиконкому, потекло...
На даний час роботи з тим колодязем по Поштовій начебто закінчені. Колодязь біля міськвиконкому повний...
Але згадуються і могильники тварин, що за Ветсанутільзаводом. Два чи три роки тому, коли було виявлено ті поховання, влітку ми туди їздили — то ще та історія була. Когось вивертало, а хтось туди і провалився...
Жуть і дічь.
Чи ви вважаєте, що щось змінилось?
Петро Глина.
