«Дівни дела твої, Господі!» - ця думка промайнула у мене після того, як минулої п'ятниці близько 4 години пополудні я повернулася додому і, відпочиваючи, включила ютубчік з трансляцією прес-конференції Олега Азарова о підсумках його 100-денного перебування на посту міського голови Костянтінівськой ОТГ, та на 9 хвилині почула таке: “...Крім того, проведений круглий стіл с перевізниками, за наслідком чого без перебільшення хочу сказати, що піднято на новий рівень питання забезпечення прав проїзду пільгових категорій громадян.
Хочу сказати всім: да, це питання ускладнюється карантинними заходами. Але я наголошую на тому, що результати круглого столу дали свої результати, звиняйте за тавтологію... На чисельні запити громади були узгоджені та запроваджені вечірні рейси маршрутів автобусів по місту і збільшується попит на ці рейси. Незважаючи на важкий і економічно безперспективний напрямок - Белокузьминівка, Предтечено, - ми запустили автобусне сполучення ще до цих сіл нашої громади”. Почули солодку казочку від пана Азарова? А зараз я нагадаю вам про нашу гірку реальність.
Отже, 26 березня десь о 3 годині саджусь на Громова у переповнену маршрутку №1, яка прямує до ж/д вокзалу. Озирнувшись, помічаю, що ніякої потрібної інформації — про режим перевезення льготників, данні перевізника з його координатами, антіковідними попередженнями - в автобусі немає, окрім застарілого оголошення часів жорсткого карантину, коли діяли спецперепустки, а такі, як я, літні люди повинні були сидіти вдома...
На 5-й лікарні маршрутка майже пустіє, я саджусь за спиною водія та тихо питаю його: “А чому у вас висить оголошення, яке не відповідає дійсності?”. Той зазирнув у дзеркало заднього виду - хто йому питання ставить, та й гаркнув щось хамське у мій бік.
— Не мешайте водителю! - зашумів молодняк, який сидів ззаду.
Водій не зрозумів і запитав у мене: "А це хто, чого вони хочуть?".
— Це ваші адвокати, - відповіла я йому і далі про застаріле оголошення заговорила, а він у відповідь: “Можете его зняти!”. Ну я і зняла...
Вийшла на своєї зупинці Героїв праці і записала номер автобуса (01-75), неабияк заляпаний брудом, подзвонила Мартинічевій у транспортний відділ виконкому, узнала хто перевізник (Шгоян), а потім — самому перевізнику. Відповів чоловічій молодий голос. Я йому розповіла оцю історію і кажу: “Прийміть заходи, розмістіть оголошення про перевезення пільговиків у ваших маршрутках. Тільки із поваги до вас не подзвонила на гарячу лінію Кабміна”.
Отака реальність, малята...
А зараз — по суті. Пільгові категорії громадян повинні перевозитися з 9 до 16 годин. Ця норма діє більше місяця. Для мене, яка постійно користується міським транспортом і ніколи не бачила її у наших маршрутках, ця норма перестала бути таємницею два тижні тому після того, як я почула про неї від такого ж як я пенсіонера, а потім мені її підтвердила пані Мартинічева.
І останнє. Що там часто називає своїми принципами пан Азаров? Справедливість, відкритість і прозорість? Мені вони дуже сподобаються.
Але, я не можу грати в "шахи" з тими ж перевізниками, коли влада грає з нами в "чапаєва".
А.Москаленко, читачка газети.
