Так і відбулося 12 жовтня 2012 року десь о 10 годині ранку, а може раніше чи пізніше, час не фіксувала. Я мусила їхати до нашої влади в райвиконком, щоб з`ясувати питання про нарахування квартплати за виконану послугу покрівлі даху над моєю квартирою.
Я інвалід II групи. Прийшла на зупинку, сіла у маршрутку. В маршрутці уже було троє людей. Я була четверта. Мені водій сказав, щоб я платила за проїзд, або вийшла. Я з маршрутки на вийшла, а сказала водію, що я інвалід і маю право їхати безплатно за законом. Тоді водій сказав: “Заберу твою сумку”. Я відповіла, що сумка моя власність. Водій теж відповів, що маршрутка його власність і везти мене безплатно не буде. Я знову йому повторила, що я інвалід. Водій сказав, принижуючи мою гідність, що в мене посвідчення чуже і тільки фотографію я свою вклеїла. Я розгорнула посвідчення і показала водію, не випускаючи з руки. В посвідченні добре видно моє фото і моє прізвище, і навіть мою групу інвалідності. Але водій маршрутки не став дивитися в посвідчення, а вихопив у мене його з руки і кинув у свій бардачок. Я благала віддати моє посвідчення, але водій не звертав на мене уваги. Я ловлю його за рукав сорочки, водій хапає мою руку і тягне до себе. В цей момент притискає мене до спинки високого сидіння і я в цю мить відчуваю різкий біль грудної клітини. Я сиджу і корчусь від болю, а водій почав шантажувати, що я тепер залишусь без посвідчення і без пенсії. “Посвідчення — моя власність, і ніхто не має права у мене його віднімати, як цей водій” - наголошує закон. Посвідчення водій віддав мені на тій зупинці, де я виходила, пригрозивши, що коли я не візьму посвідчення, то він його викине на дорогу в калюжу і машини його затопчуть. І щоб я не кутькувала. Грудина дуже боліла, і вийшовши з маршрутки, я звернулась в лікарню № 5 до травматолога, де була проконсультована доктором і мені було назначене лікування. Травматолог дав рекомендацію звернутись до хірурга, так як у мене дуже боліла підшлункова залоза після забиття грудини. Хірург після обстеження направив до терапевта, де я лікуюсь. Лікування тривале і потребує матеріальних затрат на ліки. Стан мого здоров`я погіршився після забиття грудини. Болить шлунок, печінка, важко дихати і важко нахилятись. Отже, коли вимагаєш свої законні права, то у відповідь одержуєш травму. Водій не мав права так поводитись із пасажиром — інвалідом, якому вже 78 років.
Лідія Андріівна.
P.S. Подробности — дата, фамилия перевозчика и др. автором письма переданы в горисполком.
