Цей день народження стовпа українства нашого краю Олекси Тихого, хоча й не було ніякого ювілею, чи видатної дати, але Україна, як і ми тут, на Донеччині, від Волині до Луганщини спокійно і впевнено його відмітила. В Києві тепер, як у нас та у багатьох містах країни є вулиця О.Тихого, скрізь його ім’я звучить в календарях днів народження видатних історичних фігур.
НА ЧИТАННЯХ, ЗУСТРІЧАХ, ВЕЧЕРІ У ВІРМЕНСЬКІЙ ГРОМАДІ, МОЛЕБНІ У ХРАМІ БІЛЯ МІСЦЯ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ МИ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО ЧИМ ДАЛІ, ТИМ БІЛЬШЕ ВІН НАМ ПОТРІБНИЙ!
Краматорськ (кафе "ПОРУЧ") - освітньо-мистецька студія
Тут Товариство ім.О.Тихого провело бесіду. Люди, які прийшли (їх було багато, стояли у проходах) слухали уважно. Запитань було мало, але одне примусило задуматися: "А що такого зробив Тихий, щоб його так шанувати?". На що голова Товариства Є.Шаповалов відповів: "А що такого зробив Ісус Христос? А що такого зробив дружківчанин Анатолій Водолазький, який у розпал денеерівського шабашу вийшов у центр міста з українським прапором, і після цього чудом залишився живий? А що такого зробила наша "Небесна Сотня" на Майдані?”.
Науковий співробітник ДОКМу Дмитро Білько кваліфікував таке питання як некоректне. Воно прозвучало у кількісному виразі, а Тихого можна розглядати тільки у якісному ракурсі.
Вірменська громада (актова зала костянтинівської школи №3)
Присутня на заході журналістка М.Пухір написала:
“Відчувалося, що в кожну фразу хлопці та дівчата вклали повагу до України та журбу за Вірменією. Вони зачитували сторінки щоденника Олекси Тихого під час його подорожі до Вірменії, грали на музичних інструментах, танцювали та співали пісні двома мовами! Дуже дякую Агаси Барсегяну, Сірануш Харітюнян-Бозоян та всім причетним! Ви поважаєте українських патріотів більше, ніж деякі з тих, хто тут народився та виріс...”.
Гурген та Лусіне Барсегян виконували вірменські мелодії на кларнеті та флейті. Марієтта Галстян співала вірменською та українською мовами. Танець "Тотік" (у перекладі - “Ніжка”) виконували учениці вірменського гуртка.
Коли ми розходилися, то згадали, що як раз у такі січневі дні у 2014 році вірменин Сергій Нгоян, як і Олекса Тихий, віддав на Майдані життя за нашу Україну. Вірмени завжди йшли поряд з нами, допомагали під час випробувань та мешкали на нашій землі вже більше тисячі років.
Село Новодмитрівка (храм ПЦУ св. вмч. Димитрія Солунського)
Коли ми задавали дітям в школах на Олексиних Читаннях провокаційне питання: "А що такого зробив Олекса Тихий, чим він кращий від сьогоднішніх активістів?", - то вони нас ледве не вбили. Але тепер ми впевнені - тих, хто задає такі питання, не повинно бути серед нас!!! Діти не помиляються. Вони ще чисті... Поки у нас будуть виникати такі моторошні питання, доки ми будемо жити як тварини... Така собі червона лінія.
Члени Товариства Олекси Тихого, активісти, духовенство, ветерани АТО з Бахмуту, Торецька, Костянтинівки, Дружківки, Краматорська, місцеві мешканці, представники Донецького обласного краєзнавчого музею зібралися на молебень на честь Олекси Тихого в його рідному краї. В селі Новодмитрівка, що межує з хутором Їжівка, де народився Олекса, в українській церкві, ми згадували нашого видатного земляка. Молилися за упокій душ Олекси та всіх, хто віддав своє життя за незалежність нашої держави. В храмі тепер буде його портрет, який подарувала редакція “Провінції” та державний прапор, який подарував народний герой України, дружківчанин А.Водолазський.
Костянтинівський район (мала зала РДА)
Тут зібралися на змагання 7 учасників 13-х Олексиних читань зі всіх шкіл Костянтинівського району. Спочатку заспівали гімн, потім учні з Новодмитрівського ліцею зробили загальну доповідь про життєвий подвиг Олекси. Це було особливо важливе, тому що у залі був нещодавно призначений голова РДА О.Рослов.
"Донеччина не держава, а складова частина України. Росіяни та інші народи в ній не мають права автономії... Росіяни та інші повинні знати українську мову, терпіти принаймні, якщо не шанувати, культуру, традиції, звичаї народу, серед якого живуть..."
ОЛЕКСА ТИХИЙ
Цього разу тема Читань "ТИХИЙ, ЯК БАГАТОГРАННА ОСОБИСТІСТЬ". Як завжди, ініціатор (разом з Інститутом післядипломної освіти) читань Голова Тов. ім.О.Тихого Євген Шаповалов, дарував видану за свій кошт, чи з особистої бібліотеки літературу, як завжди діти та їх керівники хвилювалися, та дуже хотіли перемогти, але, на жаль, перемогли не всі, хоча заслуговували. Навіть, всі учасники зайняли по 2 перших, других та третіх місця.
Знову, як і минулий рік, однією з переможців стала Софійка Василенко з Марково. Цього разу вона креативно зробила піраміду з якостей Олекси: "Патріотизм, гідність, людяність". Як і минулого разу наймолодшим був Богдан Бодерлан з Білокузьминівки. Він, як переможець симпатій громадськості, їде у Слов'янськ на обласні читання (31 грудня). Здивувала впевненістю (одна не читала) Євгенія Бітюкова з Іванопілля (перше місце разом з Софією). Її підготувала відомий педагог-українист Л.Лаврова. Яка сама є яскравим прикладом української Донеччини. Хлопчик з Кіндратівки Назар Пічняков з початку стушевався питанням Є.Шаповала про свої коріння у Кіндратівці, але потім пообіцяв узнати - чи є його рідня Пічнякови, яких назвав пан Євген. До речі, він згадав про християнство Олекси Тихого, а особисто - відношення до Нагірної проповіді. Катерина Кривенко з Новодмитрівки теж виступила блискуче на тему "Державне мислення Тихого". Ще вдало підготувалась та виступила одна з наймолодших учасниць Софія Трембач з Софіївки.
Підтримка від керівництва району була міцна. Вони відкривали та закривали читання, вітали переможців, бажали перемоги вже на обласних читаннях.
Але, важливе, що цього разу виступи були більш напористі, не боячись говорили про агресію Росії, тоталітарний сенс СРСР, говорили прямо, що нам "не какая разница", що ще багато треба працювати, щоб школярі та їх батьки говорили українською, головне - думали, щоб ми були гідними такого земляка.
Іллінівська громада (конференц-зала сільради)
Як і в районі місце проведення керівництво надало в своєму будинку. Окрім Тов.О.Тихого тут був присутній народний герой А.Водолазський. Всі виступи були також разгорнуті. Важко було вибрати переможців. Але журі вирішило, що перемогла Вікторія Шестак з Іллінівки, керівник, учитель української мови та літератури І.Хліпітько.
Ми згадали дітям, що більшість з їх сіл знаходяться поблизу лінії фронту, чи поряд базуються військові.
Костянтинівка (школа №1)
Місцеві читання у цій школі пройшли знакове. Очільниця Костянтинівського управляння освіти Ольга Барабаш надала високу оцінку патріотичності і актуальності заходу.
Рівень міських школярів відрізняється від сільських. Але не якістю, а кількістю.Присутні були вражені новим методам презентацій, застосування нових технологій.
Перемогла учасниця з 3-ї школи Мілана Солодовник. Вона й опитування в школі зробила, навіть пісню про О.Тихого співали.
Подробиці також дивіться на сайті газети.
НАГАДУЄМО, ЩО ФІНАЛ ЧИТАНЬ ВІДБУДЕТЬСЯ 31 СІЧНЯ 2020 р. У СЛОВ'ЯНСЬКУ. ЦЕНТРАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ім. М. ПЕТРЕНКА. СОБОРНА 2-А. ПОЧАТОК О 10-00.
В.Березін
