«Вибиті шибки, двері, немає даху та все навколо поросло чагарниками – все, що залишилося від будинку Тихих в селі Їжевка, де 95 років тому народився Олекса Тихий – зараз це Костянтинівська громада…», — так починалися в ці дні репортажі, присвячені нашому видатному земляку по загальноукраїнських каналах телебачення. Журналісти показували ці ганебні руїни нашої громади, потім — охаяну територію та пам’ятний знак Олексі в Олексієво-Дружківці, де Тихий навчався та працював вчителем, а також підвал у колишній будівлі міліції, де його тримали під вартою.
Нагадаємо – в будівлі нашої міліції (де зараз поліція), його також тримали та допитували. Але влада Костянтинівки геть не переймається ані залишками садиби Тихих, ані увічненням пам’яти нашого героя в Костянтинівці.
«Підофігел», — таке було обличчя заступника костянтинівського міського голови Олексія Кормільцева, коли він, разом із тележурналістами та громадськими діячами відвідав місце народження, без тіні сумніву — одного з самих видатних людей нашого краю. До речі – хату зруйнували невідомі у 2021-му році, тому О.Азаров не може казати, що то до нього. О.Кормільцев погодився, що з залишками садиби і територією, де народився Олекса Тихий, треба щось робити, але все вирішує міський голова…
Староста Новодмитрівки М.Яковлев запросив на зустріч мешканця Їжевки Сергія Володимировича Антоненка, який живе тут з 1971 року (народився у 1970). Він розповів, що є далекою ріднею Тихих, останній раз бачив його у 1977 році – коли той ходив у магазин, відпочивав у вишняку. Його тоді заарештували за зброю, яка, начебто, була брата Миколи, що загинув на війні. В селі люди до нього ставилися гарно. Батько Олекси Іван Петрович Тихий був під час війни начальником станції «Віролюбівка».
Староста Новодмитрівки М.Яковлев:
«Я дружив з тодішнім начальником карного розшуку району Олександром Михайловичем Омельчуком, який вже помер. Він розказував, коли був на пенсії, що він перед тим, як заарештувати Тихого, під стріху засунув обріз. Потім, під час обшуку, вони зробили вигляд, що знайшли зброю…».
Голова Товариства ім.О.Тихого Є.Шаповалов:
«Так, але цей обріз не проходив по справі. Тому що, на відміну від Медведчука, який фактично, як адвокат відправив Василя Стуса на смерть – адвокат Тихого Корецький (сам ветеран II-ї світової) зробив навпаки. Олексія Івановича звинуватили, що він хотів повалити владу за допомогою зброї (по цій статті вишку давали). Та адвокат запропонував провести слідчий експеримент – поїхати на стрільбище та спробувати вистрілити з рушниці. А рушниця стара, іржава, до I-ї світової зроблена, тому судді довго радилися, але відмінили це звинувачення.
До Олекси можна рукою дотягнутися – 1984 рік, коли він ще жив, це ж поруч. Мені тоді вже було 30 років! І ми бачимо, що з ним зробила радянська влада. Що він поганого скоїв? Нічого. Але він говорив пророчі слова. Коли у таборі на Мордві прийшов молодий наглядач з українським прізвищем, і почав докоряти Тихому, що той бореться за Україну, він йому відповів – «Хлопче, ось побачиш — через 10 років Україна буде незалежною!». «Та що Ви таке кажете?», відповів наглядач та «накатав» керівництву докладну. І розглядалося питання, щоб за це його закрити у психлікарню. А Україна через 7 років стала Незалежною! Він жив посеред нас, не в Києві чи Москві, знав місцевих мешканців, всіх, хто поруч, спілкувався, знав що народу потрібно, вболівав за це. А ми зараз… Хата Тихого повністю розвалена. Нічого немає живого. Оце наше відношення до наших героїв і нашої історії. Прийдуть діти – побачать таке, що вони скажуть? Навіщо герої гинули, якщо ми так їх пам'ять шануємо? Що це будуть за діти?».
В’язень руського миру Ярослав Маланчук:
«Десь у 15-16 році ми провели автопробіг і вивішували надписи «Проспект Олекси Тихого» і це було зроблено. Але це треба продовжувати – до Торецьку, Горлівки та Донецьку! Так сталося, що я теж пройшов ворожу тюрму і катування у «гіркінських підвалах». І я готовий дати до музею електрошокер, яким мене катували, прапор, який ми берегли. Але то нікому не потрібне!».
Ветеран АТО Ігор Резенко (Ковбой):
«Я чув про Тихого, коли він був ще у тюрмі по Радіо Свобода, а у 1989 році брав участь у великій ході по Хрещатику по перепохованню Тихого, Стуса, Литвина. Мені багато про Олексу розповідали його побратими – Чорновол, Хмара, Лук’яненко, Калинець, Бадзьо та інші».
Фермер Агасі Барсегян:
«Пропоную весною зробити толоку-суботник по наведенню ладу навколо оселі Тихих. Він боровся за свою мову, як ми боремося за свою. Олекса сидів з вірменськими дисидентами і був у Вірменії та залишив цікаві спогади. Ми зараз працюємо над увічненням пам’яті ще одного великого дисидента – Сергія Параджанова. Хочемо зробити в Костянтинівці парк на його ім’я. Чекаю на вашу підтримку…».
Учасники заходу провели хвилину мовчання по Олексі та згадали, що хоча й багато не вдалося, щоб горіла його свіча та жила його справа, але в Києві в 2021 році з’явився проспект Олекси Тихого з однойменною зупинкою швидкісного трамваю. Якщо наша громада дійсне українська – то просто повинна зробити своїм головний символом нашого Олексу. Щоб в усіх підручниках історії було написано, що Тихий народився та виріс на святій костянтинівській землі! І це обов’язково буде!
В.Березін
