У 9 столицях світу та у 40 містах всіх областей України 18 травня відбулась акція "Україна питає: хто замовив Катю Гандзюк". Це перша всеукраїнська акція національного масштабу за останні 5 років після регіональних «Євро-Майданів». Акція була організована за ініціативою друзів та близьких Катерини Гандзюк у партнерстві з громадськими організаціями, рухами та об’єднаннями і просто небайдужими людьми.
Костянтинівка також долучилася до цієї акції. Українські активісти міста зібралися біля Палацу Культури на майдані Перемоги. Акція була неполітична. «Ми вийшли в пам’ять про тих активістів, які загинули від рук безкарних злочинців. Ми вийшли, щоб захистити живих», – от і вся ідеологія. До того ж, під час перегонів, новий Президент України Володимир Зеленський вимагав від Петра Порошенка покарати вбивць Катерини Гандзюк. Тепер ця політична відповідальність у руках новообраного президента.
В цей день також відзначено День пам'яті жертв політичних репресій. Це загальноукраїнський національний пам'ятний день, що припадає на третю неділю травня. В цьому році, це 19 травня. Чому відзначали в суботу 18?
18 травня – це також День боротьби за права кримськотатарського народу. В 2019 році сумний ювілей – 75-річчя сталінської депортації татар з Криму. Тому два сумних вшанування були відзначені одночасно. Але згадували не тільки кримських татар. Під час зачистки Криму у червні 1944-го були депортовані болгари, вірмени, греки та інші «іноземні піддані», а також було додатково виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні, коли під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 кримських татарина.
Депортація кримських татар, греків, вірмен та інших мешканців півострову мала катастрофічні наслідки для економіки Криму. Вона занепала. Повільно йшла післявоєнна відбудова. Переселенці з Росії неспроможні були дати лад у виноградарстві. Але ж не повертати корінних мешканців назад! Сталін та комуністична партія не помиляються! Так в 1954 році Крим, який лише обтяжував Росію, був переданий Україні.
Україна і створила той Крим, який ми любимо і знаємо! Українська вода, працьовиті руки українських селян, гроші з республіканського бюджету... Але прийшов 2014 рік і нас навіть не подякували...
Тому ми можемо стверджувати, що «Русский мир» — це людиноненависницька ідеологія, жертвами якої ставали і стають не тільки українці,татари чи та ж вірменська спільнота Криму у 1944 році. Репресії та геноцид, лінгвоцид та русифікація – це те, що «Русский мир» несе світу, всім народам, які опиняються під його пануванням. Жахлива доля мільйонів зрусифікованих українців Росії. Вони позбавлені національної школи, мови, національної пам‘яті. Порівняйте зі становищем росіян в Україні. Змінюються часи, ідеології, а російський імперіалізм, та його експансія незмінні.
Але не треба забувати, що першою жертвою «Русского мира» стають самі росіяни. Вони позбавлені голосу, свободи та вільного вибору. Росіяни не знають демократії, політичної системи, хоч і недосконалої, але переважаючої всі інші, тому, що народ може сам вибрати своє майбутнє.
В 1965 чи у 1966 році стався зі мною випадок, який забути не можу до цих пір. Мені було десь років 5. Родина ввечері сиділа перед працюючим телевізором, на який ми мало звертали уваги. Я, як завжди, сидів на підлозі та роздивлявся свіжий примірник журналу «Смена».
Він був присвячений перемозі червоної армії над німцями під Москвою. Мою увагу привернуло велике фото на другій сторінці. На ньому було зображено велике поле, вкрите загиблими воїнами. Сніг вже припорошив цю картину, так що трагедія лише вгадувалася.
Я довго роздивлявся, а потім звернувся до батька: «Дивись, скільки німців наші положили!» Відповідь батька мене вразила так, що я її пам’ятаю дотепер: «А звідки ти взяв, що то німці?»
Жах від того відкриття, що то лежать наші загиблі, то мабуть та точка відліку, звідкіля я можу виводити свої історичні студії. Вже потім я узнав, що взимку 1941 німці не ходили в атаки на неподавлені кулемети. Жахливу ціну війни для нашої сторони я пізнав рано. Знімаю капелюха перед тими героями-журналістами, які знаходили можливість доносити правду навіть в умовах радянської цензури. Так що ті наші воїни-герої 1941 чи 1942 років, це також жертви комуністичного режиму. Як і костянтинівські юнаки, призвані в 1943 році в 135 танкову бригаду та полеглі в непідготовлених атаках при звільненні рідної української землі. Як і мої діди, загиблі у провальних операціях травня 1942 в Криму та під Харковом. Сталін тоді сказав своєму посіпаці Мехлісу, який накерував в Криму: «Будьте Ви прокляті».
Кількість жертв політичних репресій в Україні неможливо підрахувати – це жахливо великі цифри. Лише в в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% — українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах. Червоний терор не припинявся весь період від початку 1920-х і до кінця 1980-х років, тобто весь час правління більшовицько-комуністичного режиму.
А скільки було арештовано та знищено мешканців Костянтинівки? Ми не знаємо. Може тому кривава історія на Донбасі все триває і триває у ХХІ сторіччі. Я чув цифру у 20 тисяч арештованих в Костянтинівці у 1920-1930-х роках. Це правда? Мені казали правдиві цифри комуністичних репресій проти мешканців рідного міста?
18 травня люди на нашому траурному заході розказували про випадки з їх родинами, їх родинну пам'ять. Це дуже важливо — зберігати пам'ять.
У місті учні наших шкіл пишуть історії своїх шкіл. Знімають на цю тему відео. Роблять помилки, але скільки цікавих фактів вони знаходять, скільки фотографій виринає із забуття, з приватних родинних архівів. Шляхетна, потрібна для написання синтетичної наукової історії міста праця!
"Українська земля оселить прах невинних жертв в кожній області, в кожному районі, зберігає страшну правду і намагається залікувати біль свого народу", – написав колишній Президент України Петро Порошенко в своєму Twitter 19 травня.
"День пам’яті жертв політичних репресій. Згадуємо знищених радянською владою. Боремося за повернення додому бранців Кремля. Зробимо все, щоб переслідування та насильства з політичних мотивів не було у нашому майбутньому. Пам’ять про уроки минулого робить нас людьми", – написав новий Президент України Володимир Зеленський.
Старий президент звернений в бік історії, а новому вирішувати проблеми з українськими політв’язнями в Росії та на окупованих територіях Криму, Донеччини та Луганщини. Успіхів Вам, пане Президенте!
І. Бредіхін
