Чи можна задавати старшокласникам питання – скільки у вас в селі, школі, класі за Україну? Чи то є нелояльно до дітей?
(витяги зі стенограм двох заходів)
14 січня, віторок, Олексини читання. Питання журналіста, активіста В.Березіна учаснику читань, ученику 11-го класа Іванопільській школи Андрію:
— Ти в своїй роботі довів, що Олекса Тихий все робив, щоб тут була Україна і щоб ми були українцями. Але ми вже 12-ті читання проводимо, починали задовго до війни. Тому зрозуміле питання – І що воно дало? Скажи, ти ж вже доросла людина, в Іванопіллі стало більше людей за Україну ніж до війни? Є якийсь позитивний процес? Тому що це реальний виклик часу – будуть іванопільці українцями, чи ні!
Андрій: «Дякую за питання. Але мені важко відповісти».
В.Березін: «Ну хоч приблизно – ти бачиш, що люди становляться українцями?»
Є.Шаповалов: «Приблизно. Не потрібна статистика».
Андрій: «Я українець, моя родина за Україну і я своїх друзів налаштовую на шлях українців».
А.Годунова, відділ освіти: «А твої друзі так не думають?»
В.Березін: «Нажаль багато людей з Іванопілля стояло на блок-постах, зрадило».
Л.Степаненко, заступник голови райради: «Так не требо говорити! Не багато, це неправда! Я за своїх земляків відповідаю!»
В.Березін: «Але я не говорив – що всі. Але багато. Я можу дійсне так говорити бо постійно відслідковую судові засідання по цих справах».
15 січня, середа, апаратна нарада в держрайадміністрації
Голова РДА Н.Виниченко: «Я, на жаль не була до кінця Олексиних читань. Але чула, що там якісь провокаційні питання задавали представники громадськості дітям? Звідки діти знають, скільки у нас сепаратистів?»
В.Березін: «Я запитував не сепаратистів, а скільки за Україну. І взагалі – Тихий, це правда. Чому ми від правди ховаємось? І ця дитина — одинадцятий клас, він вже стелю підпирає!»
Л.Степаненко (мешканка Іванопілля): «Це неправда! Якщо б я не була в залі, то зрозуміла Вас».
В.Кобанова, відділ освіти: «Він правильно відповів – не знаю, як інші, а я і моя родина патріоти».
М.Андрейко, управління Держгеокадастру: «Треба дивитися кому задавати це питання».
В.Березін: «На п’ятому році війни ми повинні боятися задавати питання – скільки людей за Україну? Я, навіть, слово «сепаратист» не вживав!»
С.Бровін, архитектор району: «А у вас дети есть?»
В.Березін: «І онуки є».
С.Бровін, архитектор району: «А вы бы им задавали такой вопрос?»
В.Березін: «Абсолютно. Може тому що ми не задавали таких питань й прийшла війна? Тихий боровся за Україну, тому знати – який сенс від цієї боротьби, тобто скільки людей за Україну – значить знати правду, а не замулювати очі!»
С.Бровін, архитектор: «Это Ваша правда!»
Н.Виниченко: «Я розумію, що якщо дитина приймає участь у конкурсі, то вона повинна знати все. Але треба бути більш лояльним».
Вл. інф.
