Центр відкрито в приміщенні Костянтинівської поліції в рамках проєкту “Міста, вільні від домашнього насильства” Фонду ООН в галузі народонаселення, де одним з 15 учасників стала Костянтинівка.
А чи є домашнє насилля проблемою в громаді, чи то все вигадки зальотних «грантожерів», аби зльоту відкривати таку специфічну кімнату?! Чи то є традиційний уклад сімейного життя, який не потребує стороннього втручання... Як часто вам доводилося стикатися з рукоприкладством чоловіків, чи варто звертати увагу на синці на обличчі в жінок, літніх людей, аби запропонувати допомогу? Чи варто чекати прохання про допомогу, аби не нариватися на неприємності? Чи стосується то кожного?!
З огляду статистики судових рішень по Костянтинівському суду за перше півріччя 2021 року такої проблеми ми не маємо. З приблизно 100 прийнятих рішень, всі стосуються виключно "нецензурній лайки, що може завадити шкоду психічному здоров'ю". Жодної справи за ст. 126-1 «Домашнє насильство»: «Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, – карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років».
Майже третину кривдників "звільнено від відповідальності в силу малозначимості скоєного і обмежилися усним зауваженням". Близько чверті протоколів було повернуто поліції на дооформлення, 4 справи закрити у зв'язку з закінченням строків розгляду (поліція не забезпечила явку кривдників). 18 було призначено від 30 до 60 годин громадських робіт (деяким по декілька разів). Решта відбулися штрафами (170 грн!) та 454 грн — судовим збором на користь держави.
І це лише 100 звернень з тисяч випадків, що дійшли до суду. А скільки тих, хто мовчить і терпить відповідно до стереотипу «б’є — значить любить», «дружина має коритися чоловіку», «Бог терпів і нам велів», скільки тих, кому немає де подітися, на що дітей прогодувати тощо.
Не можу «похизуватися» власним досвідом, але останні два роки перебуваю у вирі подій близької подруги, котрій «Бог дав родинного щастя на схилі віку». Наче й саме нівроку, байдики не била, все життя підприємець. Та й чоловік втрапив все життя при посадах. Хто би міг подумати. З першої ліпшої нагоди подруга отримала струс мозку і як то в анекдоті говорять «трохи побачила за тиждень, лівим оком». На тому подружнє життя скінчилося. Почалися судові тяганини, розлучення, допити, слідчі дії. За два роки справа за «домашнім насильством» з мертвої точки не рушила, не було свідків. За другим побиттям вже за свідків але незначні ушкодження. За третім, слідча питає: «Як ви могли?», а суддя: “Чи можливе примирення?”. І ніхто не намагається об’єднати ці епізоди і доводити в системність і навмисність дій кривдника. А ще кривдник має круту адвокатку, котра зараз в місті велика людина. А працює наш кривдник у бюджетній установі, де керівник велика людина вже в районі. Причому обидва лідери ОПЗЖ. То чи дадуть такій справі рух, навіть в сусідньому місті, — велике питання? Хіба що пані прокурорка візьме справу під власний контроль. Сподіватися на корекційну роботу з кривдником у нововідкритому Центрі за даних обставин, марна праця.
«Відкриття сьогодні Консультативного центру з впровадження відповідних програм для таких осіб – є важливим кроком для викорінення цього ганебного явища та налагодження позитивного психологічного клімату в сім’ях», — наголосила Генпрокурор.
Можливо воно й так, та тільки розпочати потрібно з іншого боку ланцюжка. Створити умови нульової толерантності до гендерно зумовленого насильства на всіх щаблях від дільничного до останнього судді, припинити відстоювати честь мундиру та покривати кривдників на посадах. Наповнити інформаційний простір про можливі кроки захисту для жертви, а не проводити закриті «круглі столи» для обраних без запрошення місцевої преси. Зрештою, зробити «права людини» доступними для всіх членів суспільства рівним.
Наразі програма запроваджена на виконання стратегічного напрямку Уряду України із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства.
Нагадуємо, у 2019 році було прийнято Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».
Галина Олійникова, ЕГО «МАМА-86», учасниця проекту жінок активісток Сходу.
