“Щодня дякую Богові, що не вбило”. Агасі Барсегян - фермер із Костянтинівки, розповів про роботу в полі на фронтовій Донеччині

Агасі Барсегян займається фермерством у Донецькій області рівно 20 років. Цієї весни він майже нічого не посадив — за кілька кілометрів від його полів починається лінія фронту. Все, у що він вкладав сили та гроші, знищує російська армія. Але чоловік каже, що готовий боротися до останнього та починати все з нуля.

Агасі Барсегян / Фото з особистого архіву

“Я трошки засіяв, овочів 3 гектари, томат та арбуз та 5 га соняшник. А загалом в мене 320 гектарів. Вийшов провал — бої не дозволили, обстріли, все заросло. Обробки немає, техніка вся розбита”, — розповідає про аграрний сезон 2023 року біля лінії фронту Агасі Барсегян.

Його поля опинились майже на шляху російських окупантів. Це між Часів Яром, Кліщіївкою, Іванівським та Костянтинівкою. Всі ці населені пункти щодня потрапляють у воєнні зведення. 

Агасі Барсегян / Фото з особистого архіву

“34 гектари пшениці в районі Каналу (найближчий до Бахмута район Часів Яра,  — ред.) убрали де могли, половину кинули. І 65 гектарів соняхів біля Каналу я теж не убрав, там теж неможливо заїхати”, —  каже чоловік.

“Ті, в кого засіяно, — приречені”

Сіяти щось цієї весни не мало сенсу, вважає фермер: майбутній врожай може потрапити під російський обстріл і згоріти.

“Ті, в кого засіяно, — приречені. Я теж збирався сіяти, але обстріли посилювались, і ми зупинились. Зараз от ще 2-3 тижні, і ячмінь почне сохнути, і почнуться пожежі. Куди їхні снаряди впадуть, там вже спасіння не буде, поки все не вигорить. Торік ми ще були відносно далеко від фронту: якщо щось впало, ми встигали оборати поля, пожежників викликати. А зараз і техніки на це немає”, — каже Агасі про реалії цього аграрного сезону у прифронтових районах.

Це поле без належної обробки заросло будяками / Фото з архіву Агасі Барсегяна

Бої з окупантами точаться за п’ять кілометрів від його полів — і це при тому, що українські захисники змогли трохи відсунути окупантів.  

“А були бої у двох кілометрах. Мої поля у трикутнику — Предтечине, Іванівське, Кліщіївка. Ступочки — це насправді хутір Предтечине, він знаходиться в ямі. Але трохи вище від Ступочок — вихід на кар’єр та на мікрорайон Південний у Часів Ярі, в бік якого росіяни хотіли вийти на трасу”, — пояснює він.

Та додає: якщо лінія фронту насуватиметься ще ближче, доведеться евакуюватися.

“Я вже стільки написав [осудливих] коментарів на Путіна, на Лукашенка, що мені там залишатися не дуже безпечно”, — сміється фермер.

Мін на полях стає все більше з кожним днем

Землю, на якій фермер працював з 2003 року, все більше забруднюють вибухівкою.

“Навіть якщо ми їх (російську армію, — ред.) відсунемо, величезною проблемою буде розмінування. Трактористи всі поїхали, порозселялися хто де. І тепер ця мінна небезпека”, — говорить Агасі.

Вирва від обстрілу росіян на полі, яке обробляє Агасі / Фото з його архіву

Де саме та скільки на його поля впало вибухівки, чоловік не знає. 

“Ніхто того не рахує, ми не знаємо, що там відбувається. Восени були там вибухи та “прильоти”. Там, де вибухнуло, його можна зорати, але на свій страх та ризик. А якщо касетна ракета встряла у землю та не розірвалася, ми її оборали, а цей квадрат пропустили. Але за зиму вже стільки прилетіло, що те, що було восени — то були “квіточки”,  — стверджує аграрій.

Господарство фермера зруйноване

Окрім полів “прилітає” й у фермерське господарство Агасі. Чоловік вже зафіксував понад 40 влучань.

“С-300 потрапила на господарство. У той день була масована атака, на Україну Росія кинула 100 ракет. Понад 50 свиней повбивало, поранених ми дорізали”, — каже підприємець.

Вбита росіянами свиня / Фото з архіву Агасі Барсегяна

Під російський обстріл потрапило й зерносховище, де зберігається корм для свиней.

“У мене склад 1,5 тисячі квадратних метрів, дах “злетів у повітря” 10 жовтня 2022-го. Ми відремонтували близько 400 квадратів. Зерно було під дощем — ту частину ми вкрили, щоб свиней годувати. Свиноферма ще рік протягне”,  —  розповідає Агасі Барсегян.

Зерно з власних полів, яким фермер годує свиней, закінчується. Немає й води. Тому сенсу продовжувати свинарство немає, каже чоловік.

“Воду брали з Каналу (Сіверський Донець-Донбас, — ред.), перебитий. Тож воду возимо в каністрах. Прорили свердловину на 40 метрів завглибшки, а води там мізер. І ще електрики немає”, — додає Агасі.

Без поливу й обробки стоїть і його яблуневий сад, закладений 15 років тому. Все, у що фермер багато років вкладав сили та кошти, опинилось під загрозою знищення. 

Вивезти агротехніку надто дорого — не всі фермери можуть собі це дозволити

І така ситуація — у багатьох аграріїв, каже співрозмовник. 

“Усі фермери завжди у кредитах, фінансових зобов’язаннях. У кого нема ігрових закладів, мережі кіосків, тобто “лівих” грошей, тим тяжко дається аграрний бізнес”,  —  каже він. 

Почати все деінде не так просто — евакуація техніки обходиться занадто дорого. Вивезти з Донеччини старий трактор коштує пів його ціни.

“Наприклад, треба 12 тис. грн за евакуатор і 12 тис. назад  —  і що мені залишиться з цього трактора? А у бідних фермерів трактори ще з 1970-х років. Багато у кого на трактори немає документів, і вивезти їх з Донеччини неможливо”, — розповідає Агасі.

Чоловік уже втратив екскаватор у Кліщіївці: його довелося залишити у селі, яке невдовзі окупували росіяни.

“Один трактор Т-150 ми встигли вивезти звідти. А екскаватор рахується як спецтехніка, її конфіскують на будь-якому блокпосту. Я попросив тероборону супроводити екскаватор до Предтечиного, ми ж не вивозимо її з Донецької області! Ні, не можна. Так екскаватор дістався росіянам”, — ділиться Агасі.

Попри борги допомагає іншим

Тож замість прибутку у фермера накопичуються борги. 

“Я ще близько 120 тис. грн залишився винним орендодавцям землі. Я в першу чергу сплатив людям, які мешкають у селі, на лінії [фронту]: у Нью-Йорку, Торецьку, Часів Ярі. А тим, хто у місті або за кордоном — залишився винним”, — каже співрозмовник.

Щомісяця Агасі відправляє посилки своїм двом дітям, які з матір’ю виїхали за кордон. Також чоловік допомагає українській армії. 

Агасі Барсегян з бійцем добровольчого батальйону ЗСУ / Фото з архіву Агасі Барсегяна

“До вторгнення я допомагав групі “Азову”, яка знаходилася у Сєвєродонецьку. Один із командирів — мій товариш. Після того вони у полон потрапили. Я з ним спілкуюсь”, — розповідає Агасі. 

Та наостанок каже: невідомо, що принесе майбутнє, але до викликів треба бути готовим завжди.

“Я зараз поставив у місті точку, де роблю шашлики. Щоб було щось, із чого починати. Є фермери, які вже розпродають трактори. Може якась допомога буде, але я вже думаю, як знову починати з нуля”,  —  каже він. 

Вже понад рік щільно обстрілюють росіяни і Званівську громаду Донеччини. Вона фактично у “сірій зоні” від минулої весни. Проте там досі залишаються селяни, дехто навіть засіяв городи. Фермер Василь Соколенко побував там цими днями та розповідає, яка ситуація у Званівській громаді зараз. 

"Вільне радіо"