Сергій Ісаєв. Герої не вмирають!!!

Ось і знову ми згадали тебе, Сергій.

Ця біль з нами, вона нікуди не ділася. Ми знаємо, що ти воюєш за нас, за Україну тепер там... Як у цьому неймовірному вірші:

–   Рідна ненько, алло!

Я, здається, тебе покидаю.

Звідкись крила взялись,

Немов птах у світ інший лечу.

Мій блокпост тепер там,

Де рукою подати до раю,

Де неправди нема,

Де ні болю нема, ні плачу.

Більш мені не дзвони –

Я лишив на землі свій мобільний.

І себе не картай,

Що не стрінеш мене, як колись.

Я так щиро хотів,

Щоби край мій, нарешті, став вільний…

Не сумуй, не ридай,

Лиш за душу мою помолись…

Л.Орляк.

***

Цього року карантин завадив друзям Сергія провести традиційну акцію по відновленню ПРАПОРА СЕРГІЯ на День його народження (10.04.1975). Але 18 червня всі, хто міг зібрався і це зробив.

Андрій Тараман, побратим, який служив поряд з ним і якій разом з волонтером та другом Сергія Юлією Кашиною започаткував цю традицію: 

"Прапор на честь нашого Героя України Сергія Ісаєва знову на своєму місці! Підіймати його - вже традиція! У цьому році ми провели акцію пізніше чим день народження Сергія, але ми це зробили! В останні хвилини свого життя Сергій виконував бойове завдання по розмінуванню, щоб ми всі, жили, виховували дітей і раділи життю...".

Євген Шаповалов, давній приятель Сергія, разом з яким вони займалися волонтерством, громадською діяльності, доки герой не пішов воювати:

"Вивісити державний прапор над школою, де базувалася частина Сергія була його мета. Він подзвонив мені і попрохав, щоб я забрав прапор з, тоді ще, Артемівська, і передав Юлі Кашиній у Костянтинівці. Юля теж дзвонила. Я це зробив, і залишив той величезний прапор у редакції "Провінції". Мені Сергій казав, що нашим костянтинівцям треба все місто завішати нашими прапорами і розфарбувати у жовто-блакитні кольори. Тоді ми бистріше станемо за Україну!!! От така була історія...

У Дружківці - герой Анатолій Данилович Водолазьский у травні 2014-го вийшов прапором. У Костянтинівці - у Сергія Ісаєва була мрія прапор на школі... Ми це будемо пам'ятати завжди!!! Це наші моменти істини...".

Всі хто прийняв участь у акції (була й дружина Тетяна та донька, яка так виросла!) згадували Сергія та думали, як зробити так, щоб у місті пам'ятали та знали про Героя.  

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA)

"Провінція" про Сергія:

https://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/pamyat/prapor-sergiya-znovu-mayorit-nad-mistom

https://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/pamyat/zrobimo-podvig-geroiv-bezsmertnim

https://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/pamyat/teper-pidnyattya-prapora-sisaeva-ta-zmagannya-na-yogo-chest-stanut-tradiciynimi

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!