"Клавка" Марини Гримич - в Костянтинівці та в паперовій Провінції

Опубликовано admin - Sep 18

Насправді Новий рік починається не тільки 1 січня, а ще і 1 вересня. Діти йдуть в школу, сезон відпусток закінчується, а в гості до нашого міста приїхала знана київська письменниця Марина Гримич. Це її другий візит до Костянтинівки. У 2016 році вона вже зустрічалася зі своїми костянтинівськими читачами. Судячи з усього, письменниця, та на додачу до цього, ще і вчений-етнограф та антрополог, робить вдалий промоушен для свого нового роману “Клавка” (Київ: Нора-Друк, 2019).

Гримич народилася 4 квітня 1961 року у місті Києві в інтелігентній родині письменника та професора. Закінчила слов’янське відділення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (вчилася на перекладача південнослов’янських мов). Розпочала свою літературну діяльність як перекладач з сербської, словенської, хорватської та македонської на українську. Проте пізніше захопилася етнологією і антропологією, об’їздила в експедиціях всю Україну, захистила дисертацію. З 2001 очолює кафедру етнології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Доктор історичних наук, кандидат філологічних наук. У науковій роботі починала як фольклорист, однак поступово коло її інтересів перемістилося в споріднену галузь – етнографію та етнологію. Являється головним редактором видавництва "Дуліби". Одружена з Ігорем Осташом, котрий є на даний момент Послом України в Сирії; виховують дочку і сина.

Її творчий доробок складає 20 лише романів, а ще є переклади, наукові праці. Все надруковано в київських видавництвах. Це примушує поважати автора.

Дія останнього роману “Клавка” відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку «РОЛІТ» у 1947 році, у рік, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії через черговий розгром української літератури, зокрема травлі Максима Рильського та Юрія Яновського.

***

Повний текст про візит Марини Гримич до Костянтинівки та презентацію роману - читайте в статті Ігоря Бредіхіна, в сьогоднішній паперовій Провінції.