УПЦ КП перемогає, УПЦ МП не здається

Опубликовано Berezin - Jun 22
Printer Friendly, PDF & Email

Прошедшая неделя  взбудоражила церковную жизнь нашего городка.

18 июня в Игоревском храме, что на ж/д вокзале состоялась архиерейская служба, митрополит Горловский и Славянский Митрофан вместе с духовенством епархии совершил Божественную литургию. У входа в храм владыку встретили юные прихожане (см. ниже реакцию журналиста).

Алексий Трофимов был рукоположен во диакона.

Цитаты из богослужения

Клирик Сергиевского женского монастыря протоиерей Игорь Степанченко:

«Когда князь Игорь услышал шум и неистовство обезумевшей толпы, он преклонил колени перед иконой Божией Матери, которую потом назовут «Игоревской», и вознёс свои молитвы к Богородице, чтобы Она укрепила его и помогла понести тот крест, который уготовил ему Господь. Он принял мучения, не желая другому зла, но вознося молитвы за близких своих и за тех, кто его предавал смерти».

Митрополит Митрофан: 

"Этот прекрасный храм, который украшает Константиновку и свидетельствует своей красотой о смысле человеческой жизни, находится на железнодорожном вокзале, откуда люди отправляются в путешествие и куда они приезжают после путешествия. Подъезжая к городу и слыша звон колоколов, каждый человек в своём сердце оставляет пометку и задумывается о самом главном и едином на потребу... Дай Бог, чтобы каждый из нас об этом помнил, когда видит золотые купола или слышит колокольный звон. Отправляясь в наши временные путешествия, будем помнить, что наша с вами жизнь — тоже дорога, на которой нужно не потеряться. Нужно не просто по ней идти непонятно куда, а знать, зачем, почему и для Кого. Пусть Господь молитвами святого князя Игоря и всех святых угодников Божиих поможет нам не терять этого смысла в своей душе и сердце, быть с Ним здесь на земле и обязательно в вечности". 

По окончании литургии был совершён крестный ход. (Из сайта Горловской епархии УПЦ МП)

В фейсбуке журналист Петр Чумаков отметил, что, кроме многочисленных прихожан на службу привезли и детей. Причем, на школьном автобусе, что запрещено законом.

А вот 19 июня в Киеве состоялось другое действо - окончание судебного процесса по делу о переходе Свято-Сретенского храма из МП в КП.

Вот, что об это написал в ФБ священник этого храма отец Константин: 

"Вітаю всіх з загальною ПЕРЕМОГОЮ!!! З Божою допомогою та загальними зусиллями Святійшого Патріарха Філарета,архієпископа Донецького і Маріупольського Сергія (Сергій Горобцов),голови парафіяльної громади Шапрана Ю.В.правозахисника Сергія Зайця,юриста Донецької єпархії Владислава та ін. 19.06 громада Свято-Стрітенського храму УПЦКП м.Костянтинівка одержала довгоочікувану перемогу в Українському суді та відстояла своє конституційне право на вільне визначення конфесійної приналежності.Більше 3-х років тривали судові слухання з приводу переходу громади з МП до УПЦКП,та корупція перемагала і громаду протиправно повертали до МП,хоча після звільнення північного Донбасу від окупантів більшість членів громади прийняли рішення відійти від церкви яка благословляє та підтримує агресорів. Парафіяни храму витримали випробовування та засвідчили свою вірність Богу та його церкві.Свято-Стрітенський храм від нині і повік буде належати Помісній Українській Церкві,та завжди в ньому будуть підноситись молитви за нашу Святу землю та її захисників.Ця подія дає надію на те,що з Богом ми переможемо зовнішніх ворогів та головного внутрішнього ворога який зветься-КОРУПЦІЯ.

В минорных тонах об этом написала на своем сайте (под покровительством известного члена команды Януковича, пытающиегося влиять на ситуацию в Донбассе из России - Александра Клименко) правозащитная группа "Успішна варта".

Борьба общины за храм в Константиновке продолжится в ЕСПЧ

19 июня коллегия судей Верховного суда, отменив решения судов предыдущих инстанций, приняла решение отказать в удовлетворении исковых требований Горловской Епархии Украинской Православной Церкви.

Решение Верховного суда стало неожиданностью для православных прихожан Свято-Стретенского храма в Константиновке, которые с 2015 по 2018 гг. последовательно выиграли суды первой и второй инстанций. Общине храма противостоял местный бизнесмен Юрий Шапран, по личной инициативе которого в 2015 году храм сменил каноническую принадлежность.

Адвокат Юрий Захарченко, комментируя решения судьи отметил, что возможности защитить свои права не исчерпаны и следующим шагом станет подача иска в Европейский суд по правам человека. «Сейчас мы ожидаем текста решения суда. Параллельно начинаем подготовку к подаче иска в ЕСПЧ», - отметил Захарченко.

Решение Верховного суда: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74842321

В газете c 4 июля читайте подробный анализ и интервью на эту тему.

Полный текст Постановления:

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

19 червня 2018 року

м. Київ

 

Справа №  905/3377/15

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

 

за участю секретаря судового засідання - Варави Ю.В.,

 

представників учасників справи:

позивача - Захарченко Ю.О.,

відповідача - Заєць С.А.,

 

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області"

 

на рішення Господарського суду Донецької області

у складі судді Кротінова О.В.

від 27.06.2017 та

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дучал Н.М. Радіонова О.О., Склярук О.І.,

від 04.12.2017

 

 

 

за позовом Горлівської єпархії Української Православної церкви

до Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області"

про визнання недійсним рішення.

 

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

 

1. 01 грудня 2015 року позивач подав позовну заяву про визнання недійсними рішень, прийнятих 10.07.2015 Парафіяльними зборами Свято-Стрітенської Парафії міста Костянтинівка Донецької області".

 

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2015 були проведені Парафіяльні збори відповідача, на яких прийняті рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади та про затвердження Статуту релігійної громади. Зазначені рішення позивач вважає недійсними, оскільки вони, на його думку, прийняті з порушенням вимог Статуту відповідача а також положень Статуту про управління Української Православної Церкви.

 

Хід розгляду справи

 

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.09.2016 позов був  задоволений повністю.

 

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

 

5. Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2016 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 були скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції

 

6. Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.06.2017 позов був задоволений повністю.

 

 

7. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

 

8. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що скликання  і проведення Парафіяльних зборів та прийняття спірних рішень відбулось з порушенням положень Статуту відповідача, Статуту про управління Української Православної Церкви, а також тим, що на Парафіяльних зборах приймали участь неповноважні особи.

 

Короткий зміст вимог касаційної скарги

 

9. 26 грудня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу.

 

10. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

 

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

 

11. Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Горлівська Єпархія Української Православної Церкви зареєстрована як юридична особа 12 січня 1995 року.

 

12. 12 січня 1995 року також було зареєстровано Статут Горлівської єпархії Української Православної Церкви.

 

13. Державну реєстрацію Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області" як юридичної особи проведено 25 березня 2011 року.

 

14. 10 березня 2011 року керуючим Горлівською Єпархією Української Православної Церкви Єпископом Горлівським і Слов'янським було затверджено Статут Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області", який зареєстровано розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації 25.03.2011 за № 155 (далі - Статут).

15. Згідно з пунктом 1.1 Статуту Свято-Стрітенська парафія міста Костянтинівки Донецької області (далі - Парафія) є громадою православних християн, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Горлівської єпархії.

 

16. Пунктами 1.4, 1.5 Статуту передбачено, що Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту Української Православної Церкви, Статуту Горлівської єпархії, а також цього Статуту. У своїй діяльності Парафія керується Статутом Української Православної Церкви, постановами соборів Української Православної Церкви, Священного Синоду Української Православної Церкви, Указами єпархіального архієрея, визначеннями Помісного та Архієрейського Соборів.

 

17. Згідно з пунктами 1.6, 1.7 Статуту Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею, володіє правами юридичної особи у рамках, визначених цим Статутом, Статутом Української Православної церкви та Статутом Горлівської єпархії, має штамп та печатку зі своєю назвою.

 

18. Відповідно до пункту 2.1 Статуту органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю.

 

19. Згідно з пунктом 2.3 Статуту Парафіяльні збори у згоді зі Статутом Української Православної Церкви: приймають нових членів зборів; обирають делегатів на єпархіальні збори; обирають Парафіяльну раду та ревізійну комісію; подають на затвердження єпархіального архієрея кандидатуру голови Парафіяльної ради; визначають порядок роботи Парафіяльної ради; планують фінансово-господарську діяльність Парафії; затверджують річний бюджет, включаючи розміри відрахувань на добродійність та релігійно-просвітницькі цілі; затверджують плани та проектно-кошторисну документацію на будівництво та ремонт церковних будівель; розглядають і подають на затвердження єпархіального архієрея фінансові та інші звіти Парафіяльної ради та доповіді ревізійної комісії; затверджують штатний розпис; визначають утримання членам причту та Парафіяльної ради; у рамках, які визначає цей Статут, Статут Української Православної Церкви та Статут Горлівської єпархії, визначають порядок володіння, користування та розпорядження майном Парафії, що належить їм на праві власності або оренди; обговорюють і приймають клопотання, звернення до єпархіального архієрея і органів влади та управління; розглядають скарги на членів парафіяльної ради та на причт.

 

20. Відповідно до пункту 2.7 Статуту Парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей.

 

21. Згідно з пунктом 2.7.3 Статуту до компетенції настоятеля Парафії відноситься скликання та головування на Парафіяльних зборах.

 

22. Відповідно до Статуту про управління Української Православної Церкви, затвердженого Митрополитом Київським і всієї України (у новій редакції 2008) (далі - Статут про управління) Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої.

 

23. Згідно з пунктом 5 розділу I Статуту про управління Українська Православна Церква об'єднує єпархії, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, сестринства та місії і є самокерованою частиною Православної Церкви.

 

24. Відповідно до пункту 6 розділу I Статуту про управління до установ Української Православної Церкви віднесено: Київська Митрополія Української Православної Церкви, синодальні установи, управління єпархій, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, місії, братства і сестринства, які мають цивільну правоздатність і є юридичними особами з моменту реєстрації їхніх статутів в органах державної влади.

 

25. Згідно з пунктом 1 розділу VII Статуту про управління Українська Православна Церква поділяється на єпархії - місцеві церкви, які очолюються єпархіальними архієреями й об'єднують єпархіальні установи, благочиння, парафії, монастирі, подвір'я, духовні навчальні заклади, братства, сестринства, місії.

 

26. Відповідно до пункту 6 розділу VII.A Статуту про управління єпархіальний архієрей, за спадкоємністю влади від святих апостолів, є предстоятелем місцевої церкви єпархії, який канонічно керує нею за соборного сприяння кліру й мирян.

 

27. Пунктами 14, 15 розділу VII.A Статуту про управління передбачено, що єпархіальний архієрей скликає Єпархіальні збори та Єпархіальну раду і головує на них, має вищий нагляд за єпархіальними установами та монастирями, що входять до його єпархії. Без згоди єпархіального архієрея жодне рішення органів єпархіального управління не може бути втілено в життя.

 

 

28. Розділом VIII Статуту про управління визначено, що парафією є громада православних християн, що складається з кліру та мирян, об'єднаних навколо храму. Для отримання статусу юридичної особи парафія реєструється органами державної влади в порядку, передбаченому чинним законодавством, на підставі поданої заяви, підписаної не менше ніж десятьма фізичними особами, які утворили цю парафію. Парафія управляється настоятелем, Парафіяльними зборами та Парафіяльною радою.

 

29. Згідно з пунктом 29 розділу VIII Статуту про управління Парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель парафії, є вищим органом управління парафії.

 

30. Пункт 40 розділу VIII Статуту про управління передбачено, що протоколи Парафіяльних зборів затверджуються єпархіальним архієреєм, і тільки після цього ухвалені рішення набувають чинності.

 

31. Указом Єпископа Горлівського і Слов'янського №67 від 10.09.2012 настоятелем Свято-Стрітенського храму м. Костянтинівка Донецької області призначено ОСОБА_9.

 

32. Згідно листа Митрополита Горлівського і Слов'янського №104 від 18.08.2016 з моменту призначення та по даний час повноваження настоятеля релігійної православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області" не скасовувались, не призупинялись та не покладались на інших осіб.

 

33. 15 квітня 2015 року Парафіяльними зборами релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області", під головуванням настоятеля ОСОБА_10,  були прийняті рішення: про прийняття до членів Парафіяльних зборів: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та затвердження вичерпного переліку членів Парафіяльних зборів, які мають право голосу при проведенні Парафіяльних зборів"; про обрання Парафіяльної ради у наступному складі: ОСОБА_26 - голова, ОСОБА_11 - помічник голови. ОСОБА_13 - скарбник; про обрання ревізійної комісії парафії у наступному складі: ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_27.

 

34. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017, рішення Парафіяльних зборів релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області" від 15.04.2015, оформлені протоколом від 15.04.2015, були визнані недійсними.

 

35. 10 липня 2015 року відбулися Парафіяльні збори релігійної православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області", якими ухвалені рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади (Українська Православна Церква Київського Патріархату), звернення до правлячого архієрея Донецької єпархії УПЦ КП для затвердження даного протоколу і прийняття релігійної громади в лоно УПЦ КП,  про внесення змін до Статуту релігійної громади та викладення його у новій редакції, - про що складено протокол Парафіяльних зборів релігійної православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області" (підписаний головою зборів ОСОБА_26, секретарем зборів ОСОБА_11).

 

36. На Парафіяльних зборах, які відбулись 10.07.2015, приймали участь у голосуванні: ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_24,  ОСОБА_25, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, що підтверджується додатком № 1 до протоколу Парафіяльних зборів релігійної православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області".

 

37. На зазначених Парафіяльних зборах у голосуванні приймали участь 18 осіб, 15 з яких були прийняті до членів Парафіяльних зборів на підставі рішення Парафіяльних зборів від 15.04.2015, яке визнано в судовому порядку недійсним.

 

38. Відповідачем не надано доказів скликання Парафіяльних зборів 10.07.2015 уповноваженим настоятелем і головування ним на таких зборах; доказів на підтвердження визначення порядку денного зборів.

 

39. Протокол зборів не затверджений єпархіальним архієреєм.

 

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

 

40. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а саме, статті 69 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободстаттю 35 Конституції України, статті 3812 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", статті 622 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

 

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

 

41. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм чинного законодавства.

 

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

 

42. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації"

 

Стаття 3 частини 1, 2

Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

 

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

 

 

 

Стаття 7 частини 1, 2

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

 

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

 

Стаття 8 частини 1, 2

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

 

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.    

 

Стаття 9

Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

 

Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України.

 

Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.

 

Стаття 12 частини 1, 2, 5

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

 

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

 

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

 

43. Цивільний кодекс України

 

Стаття 15 частина 1

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

 

44. Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 у справі №1-10/2004.

 

Резолютивна частина

Пункт 1

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

 

45. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

 

Стаття 1 частина 1

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

 

 

Стаття 34

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

 

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 

Стаття 43 частина 1

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

 

46. Господарський процесуальний кодекс України

 

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

 

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

 

Стаття 308 частина 1 пункт 3

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

 

Стаття 311 частини 1, 2, 3

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

 

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

 

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

 

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

 

47. Суд зазначає, що у розумінні частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017)до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.

 

48. При цьому, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

 

49. Так, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

 

50. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що враховуючи положення Статуту та Статуту про управління Парафія входить до складу Горлівської єпархії Української Православної Церкви та є підзвітною їй у діяльності, тобто, позивач та відповідач пов'язані відносинами з управління та контролю, які є господарськими відносинами, що виникли з господарської діяльності в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, зокрема, організаційно-господарськими, внаслідок чого відповідач шляхом прийняття рішень впливає на права та/або охоронювані законом інтереси позивача.

 

51. Однак, Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення спірними рішеннями прав та інтересів позивача є помилковими, з огляду на таке.

 

52. Як встановлено судами, відповідач є юридичною особою. При цьому, позивач не є засновником чи учасником відповідача.

 

53. Суд також зазначає, що згідно положень Статуту та Статуту про управління, Парафіяльні збори є вищим органом управління Парафії.

 

54. Відтак, Парафіяльним зборам відповідача надано виключне право приймати рішення щодо управління Парафією.

 

55. При цьому, Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею (пункт 1.6 Статуту), а не Горлівській єпархії Української Православної церкви.

 

56. Суд також зазначає, що із положення пункту 1 Статуту убачається, що Горлівська єпархія Української Православної церкви складається з парафій, зокрема, Свято-Стрітенської парафії міста Костянтинівки Донецької області. Тобто, Горлівська єпархія Української Православної церкви не утворювала зазначену Парафію, а навпаки, внаслідок об'єднання різних парафій і існує Горлівська єпархія Української Православної церкви.

 

57. Суд зазначає, що спірні рішення, прийняті відповідачем, стосуються виключно питань щодо управління Парафією і не визначають питання щодо управління та контролю Горлівської єпархії Української Православної церкви.

 

58. Враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій було у повній мірі встановлено фактичні обставини справи, однак, суди надали таким обставинам невірних висновків, Суд вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю порушенням спірними рішеннями прав позивача.

 

 

 

 

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

 

59. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

 

60. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

 

Судові витрати

 

61. Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на позивача.

 

Висновки про правильне застосування норм права

 

62. У розумінні частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.

 

63. При цьому, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

 

Керуючись статтями 129300301308311314315317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

 

П О С Т А Н О В И В :

 

1. Касаційну скаргу Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області" задовольнити.

 

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі №905/3377/15 скасувати.

 

3. Прийняти нове рішення.

 

4. У задоволенні позову відмовити.

 

5. Стягнути з Горлівської єпархії Української Православної церкви (місцезнаходження: 84634, Донецька область, м. Горлівка, вул. Вострухіна, буд. 2; код ЄДРПОУ 21969060) на користь Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області" (місцезнаходження: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Калініна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 37544126) 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Донецької області.

 

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуюча                                                                                                      Г. Вронська

 

 

Судді                                                                                                                О. Баранець

 

 

                                                                                                                                О. Мамалуй