Готувалися ми не дуже довго. Для цього особливих зусиль і не потрібно. Головне було вгадати з погодою. З цього приводу народився анекдот: Зустрічаються два любителя велосипеду, які давненько не бачилися, один звертається до іншого:
— Що новенького?
— Та нічого.
— А чому?
— Та як вихідні — обов’язково погода погана.
— Ну так і в нас нічого нового через це.
— І як це називається? Пороблено?
— Ні, це СТАБІЛЬНІСТЬ...
Так от саме така стабільність нас вже порядком почала дратувати. Слідкуючи за прогнозом ми вирішили назначити цей захід на найближчу сприятливу суботу. Нею виявилася саме ця.
Хто ми такі? Велосипедні спільноти Дружківки, Костянтинівки і Краматорська.
Тиждень нервового очікування минув швидко в обговореннях деталей та чисельного складу учасників.
Маршрут був готовий і обкатаний. Він пролягав дуже живописними дорогами і краєвидами від Семенівки з Білокузьминівкою до Веролюбівки, Майського, Маркова, Федорівки. Фініш був призначений в районі білокузминівського ставка, недалеко від крейдяних скель.
Порадувала чисельність заходу! Я намагався перерахувати людей (протоколу ми не вели), але це було схоже на справжній мурашник! Скажу точно — учасників було більш як 70! Серед нас було чимало представниць прекрасної статі і навіть 4-річний хлопчик. А якщо навести географічну статистику, то були представники перелічених міст, плюс до цього невеличке представництво зі Слав’янська і один учасник з Донецька. Такої масовості ще не було! Мабуть вплинув, крім всього іншого, фактор катального голоду на початку сезону.
Дуже заважав на маршруті зустрічний вітер, але всі подолали цю невеличку перешкоду.
За два дні до старту з пропозицією приєднатися до заходу звернувся відомий «зелений» В. Березін, яку ми із задоволенням прийняли. Він з групою волонтерів роздавав місцевим жителям інформаційні буклети, пов’язані з проблемою майбутнього видобутку сланцевого газу в нашій місцевості. Приємно, що наш захід, крім активного відпочинку, слугував ще й корисній меті.
Швидко пролетіли повз нас села й поля із свіжою зеленою травичкою, неорані балки, табун коней, на яких дехто встиг видертися для фото.
Всі ці приємні речі завершилися смачним козацьким кулешем, який приготувала туристична велогрупа за допомогою помічників -добровольців.
За їжею, жартами, спортивними розвагами (футбол, волейбол) швидко минав час і ми потихеньку почали вибиратися додому.
Треба подякувати всім учасникам за їхню активність! Краматорськ — за масовість! Костянтинівку — за інформаційну підтримку і організованість. Дружківку… ну як не похвалити самих себе за організацію всього цього!
Це лише початок сезону, який видався досить вдалим. Маємо надію, ще буде багато цікавих подій, де ми могли зібратися разом.
І нехай нам не зможуть завадити ніякі стабільності! А гуртом, як кажуть, і батькові… легше допомагати!
Віталій Колбоїнов, дружківський велоклуб.
