Тривалий час чимало дискусій та запитань виникало стосовно встановлення лічильників споживачам природного газу. Тепер, у 2018-му введено в дію новий Закон № 2260-VIII від 21 грудня 2017 року «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу». Отож, продовжимо знову цю «гарячу» тему?
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено організацію роботи із запровадження комерційного обліку природного газу. Так, постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення,— з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі — з 1 січня 2016 року. Якщо споживач використовує у побуті газ тільки для приготування їжі, то його комерційний облік замість 2018-го має розпочатися з 1 січня 2021 року. Таке «відтермінування» запроваджено Законом № 2260. Ще одне нововведення (ч.2 ст.2 Закону) стосується встановлення лічильників. З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Про що тут йде мова? Про лічильники індивідуальні та загальнобудинкові.
Встановити загальнобудинковий лічильник?
Приймаємо спільне рішення
Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». На підставі ч.1 ст.10 Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об’єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо). Якщо одна особа є власником квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо), рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників усіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо).
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.
Хто оплатить «за ціною питання»?
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення населення газовими лічильниками здійснюється за рахунок: коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.
Цілком закономірно виникають питання. Скажімо, чи встановлюватимуть лічильники газові організації за власний рахунок? Або як компенсуватимуться витрати споживачів, які насміляться проявити ініціативу, тобто встановити індивідуальний лічильник власним коштом ? Частково відповідь знайдемо у новій ч.2 ст.3 Закону.
Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону в разі відмови населення від встановлення суб’єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території лічильників газу, розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі,― з 1 січня 2021 р.
Водночас на підставі ч.1 ст.6 Закону суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 1 січня 2021 р.
Цілком логічно, що своєчасна сплата за надані послуги є законним, логічним та економічним підґрунтям для цивілізованих відносин між споживачами та надавачами послуг. Але ж законотворчі нерідко забувають про цю просту істину. Нерідко нав’язують нам абсолютно невигідні «правила гри» на зразок «встанови лічильник», інакше припинимо газопостачання.
Принаймні цього разу не всі прояви загальнодержавного монополізму втіляться у реалії? Адже ч.1 ст.6 Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» доповнено цікавою нормою. У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб’єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.
Застереження, штрафи, або учасники газового ринку, загнані у «глухий кут»?
Знаєте, яка спостерігається прикметна особливість загальнодержавної політики у газовій сфері? Таке є враження, що нормами Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» контролюючі органи змушені застерігати і потім «апетитно» штрафувати газовиків. Отож, загнані у «глухий кут» газові монополісти потягнуть за собою і своїх клієнтів, які практично не мають особливого вибору? А «кінцевою зупинкою» цього узаконеного газового шляху знову буде порожня кишеня споживача?
Стаття 6 Закону визначає обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Маємо ось такі узаконені алгоритми дій, описані у ч.2 і ч.3 ст.6.
Національна комісія регулювання електроенергетики України застосовує до суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, такі санкції: у разі невстановлення вузлів обліку природного газу та/або неприпинення розподілу природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, ― застереження. А у разі невжиття суб’єктом господарювання, до якого застосовано застереження, відповідних заходів НКРЕ застосовує штраф у розмірі до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Помножимо 17 грн. на 25 000 і відчуємо цю арифметику).
За наявності в діяльності суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, порушень, передбачених цим Законом, НКРЕ видає у межах своїх повноважень на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, постанови про накладення штрафів за встановленою формою. Оскарження постанов про накладення штрафів провадиться у судовому порядку. А суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.
Леонид Гапеев, юрист.
