Нещодавно трапилася така невигадана історія. Зателефонували знайомі. Подружня пара повернулася з Одеси до рідної домівки. Військовий офіцер-диригент звільнився зі служби на пенсію, його дружина приїхала разом з ним. Але причина і формулювання звільнення за власним бажанням мало не коштувала Людмилі 90 днів чекання допомоги по безробіттю… Отож, розповім про головне у цій історії, аби наші уважні читачі не припустилися подібних помилок у власному житті.
Оскільки наша героїня працювала в одному з кращих військових оркестрів солістом-вокалістом (цивільною особою у військовій сфері згідно норм Кодексу законів про працю України) та офіційно отримувала непогану заробітну плату біля 11 тисяч гривень на місяць, її зустріч з інспектором центру зайнятості стала приголомшливою новиною.
— Ви звільнені з роботи за власним бажанням без поважної причини, такий запис є у трудовій книжці. Тому доведеться чекати виплати допомоги по безробіттю 90 днів, — так «порадували» 40-річну жінку у центрі зайнятості.
Уважно вислухавши її, на початку сюжету автор теж відверто сказав Людмилі, що формулювання звільнення дійсно впливає на терміни виплат допомоги по безробіттю. Але якось внутрішній голос довго не давав автору спокою. Думав весь вечір, і нарешті виникла ідея.
Причина звільнення є поважною, або як виправити запис у трудовій книжці?
У ст.38 Кодексу законів про працю (КЗпП України) зазначено варіанти звільнення із відповідними формулюваннями. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган (тобто роботодавця) письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган (роботодавець) повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
У трудовій книжці артистки оркестру було просто записано «звільнена за власним бажанням». Насправді ж, працівницю було звільнено, хоча й за її власним бажанням, але через те, що разом із чоловіком-військовослужбовцем, звільненим у запас, вона переїхала до іншого міста на постійне проживання. Отже, правильним мав би бути такий запис: звільнена за власним бажанням з поважної причини у зв’язку з переїздом на нове місце проживання (п.1 ч.1 ст.38 КЗпП України). Таким чином, варіантом вирішення проблеми у цій ситуації є внесення правильного і точного запису до трудової книжки. Для цього Людмилі довелося витратити біля тисячі гривень на квитки для поїздки з рідної домівки потягами в обох напрямках і терміново вирушити до Одеси, до адміністратора Центру музичного мистецтва (що виконує функцію роботи з кадрами), де раніше працювала (після анексії Криму) цивільним музикантом у системі Військово-оркестрової служби Військово-морських Сил Збройних Сил України. Адже загальний страховий стаж нашої героїні сюжету, що підтверджується записами у трудовій книжці, цілком дає підстави отримувати допомогу по безробіттю у максимально встановленому розмірі.
Нюанси виплат допомоги по безробіттю
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Водночас, частиною четвертою статті 23-ї Закону визначено, що виплата допомоги по безробіттю починається з 91-го календарного дня для осіб, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин. Відповідно до п.1 ч.5 ст. 31 Закону тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).
Записи у трудовій книжці потрібні точні і своєчасні…
Як можна вирішувати конкретні ситуації у тих чи інших випадках життя? У ситуації з Людмилою мало місце звільнення з роботи за власним бажанням (п.1 ч.1 ст.38 КЗпП), яке зумовлене неможливістю продовжувати роботу з поважної причини у зв’язку із переїздом на нове місце проживання. На підставі (нині діючого) спільного Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» пунктами 2.6., 2.7. Інструкції передбачено наступне. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов’язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Також у разі необхідності роботодавець повинен видати працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Суттєво те, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. (п. 2.26. Інструкції)
Отож, Людмилі скасували попередній запис про звільнення за власним бажанням та зробили точний запис: звільнена за власним бажанням з поважних причин у зв’язку із переїздом на нове місце проживання (п.1 ч.1 ст.38 КЗпП України). А ще надали необхідний витяг з наказу про її звільнення.
Чесно кажучи, не все так легко і просто вдалося отримати музиканту, звільненому з роботи за власним бажанням, від служби зайнятості. Не швидко і не одразу. Хоча вона цілком усвідомлювала свою відповідальність перед державою і чітко відвідувала усі семінари та інші заходи, що проводилися центром зайнятості для безробітних. Через статус переселенця ще довелося тривалий час чекати на перевірки. Мали місце й затримки виплати допомоги по безробіттю з бюджету фонду соцстрахування. Через деякий час наша громадянка таки отримала цю допомогу «заднім числом» із 8-го дня з дати реєстрації як безробітної у розмірі 70 % від її середньої заробітної плати, бо має стаж роботи (страховий стаж) більше 10 років. (ст.23 Закону)
Згодом (практично через пару місяців) Людмила знайшла нову роботу викладачем, бо не хотіла просто так сидіти вдома і чекати далі виплат від держави. Але на новій роботі у відділі кадрів її терміново направили знову ж таки до центру зайнятості… Треба було перед внесенням запису про її прийняття на роботу внести запис про зняття з обліку у службі зайнятості як безробітної. Жінка пригадала нещодавню розмову з інспектором центру зайнятості. Виник деякий спір про те, хто знайшов цю роботу. Фактично Людмила знайшла саме цю роботу самостійно, без направлення служби зайнятості. Але там її переконали, щоби підписала документ про те, що працевлаштувалася за сприянням служби зайнятості. Це вже по суті ні на що не впливало, і вона погодилася, аби швидше почати нове життя. Бо вже на власному досвіді переконалася, наскільки банальна, на перший погляд, причина і формулювання звільнення з роботи, може вплинути на людську долю.
Л.Гапеев, юрист
